Теоретичні та прикладні питання державотворення

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ НАСТАВНИЦТВА НА ПУБЛІЧНІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ

2024-10-02T10:23:27+03:00

Проаналізовано шляхи становлення інституту наставництва в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Визначено, що публічна служба в цілому виступає соціальним інститутом, основною функцією якого є забезпечення виконання повноважень органів публічної влади та осіб, які заміщають публічні посади.

Зазначається, що деякі з проблем розвитку соціального інституту вітчизняної публічної служби можуть бути вирішені через формування субінститутів, інституціоналізації певних соціальних практик, які використовуються в органах публічної влади. Однією з таких практик, що зараз реалізуються у формі кадрової технології, є наставництво. Воно виступає важливим чинником професійного розвитку органів управління, що сприяє збереженню, спадкоємності та розвитку накопиченого досвіду, управлінських умінь, навичок та творчих устремлінь, ціннісних традицій публічної служби. До основних соціальних факторів, що визначають необхідність інституціоналізації наставництва, належать: етизація як інституціоналізація моральних основ службової поведінки публічного службовця, створення кодексів службової етики у форматі організаційної культури органу, необхідність збереження ціннісних орієнтирів, реалізації конституційних прав особистості, розвиток публічної служби не лише як інституту інструментальної керованості, а й як комунікативного інституту соціального управління.

Визначено, що наставництво є соціальною практикою, що історично формується і розвивається й яка визначає цілі, можливості, шляхи, засоби та технології передачі від покоління до покоління соціального досвіду виховання, навчання людей, підготовки до трудової та іншої суспільної діяльності, їх професійної соціалізації в колективному та індивідуальному порядку, припускаючи відтворення в індивідах соціально визначених якостей необхідних суспільству для його самовідтворення, державі для її розвитку, організації для її життєздатності, особистості для самореалізації в соціумі.

З’ясовано, що основними функціями наставництва як субінституту публічної служби є: стратегічна – формування генерації управлінських кадрів, здатних ефективно забезпечувати управління суспільними процесами у сучасних умовах, на основі поєднання парадигм управління за результатами та мережевого управління; пріоритетна – формування та розвиток професійно-управлінської культури публічних службовців; забезпечуюча – випереджальна професійна освіта та розвиток публічних службовців; соціально-технологічний супровід реалізації кадрової стратегії органу публічної влади.

Внутрішніми факторами інституціоналізації наставництва на публічній службі виступають соціально-функціональна необхідність наставництва (об’єктивний фактор) та усвідомлена готовність суб’єктів та об’єктів наставництва до практичної реалізації цієї діяльності (суб’єктивний фактор).

Дійдено висновку, що реалізація наставництва допомагає вирішенню правових, політичних, мотиваційно-економічних, організаційних, моральних. професійно-діяльнісних завдань щодо розвитку самого інституту публічної служби. І це визначає соціально-функціональну необхідність інституціоналізації наставництва. Принципово важливою для інституціоналізації наставництва виступає ідея ролі цієї кадрової технології у розвитку інноваційного потенціалу персоналу органів публічної влади.

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ У ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД: ВИКЛИКИ ТА ПРІОРИТЕТИ ДЛЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

2024-10-29T07:20:08+02:00

У статті обґрунтовуються проблемні аспекти відбудови України у післявоєнний період у контексті викликів та пріоритетів їх подолання як завдання для публічного управління. Розглядаються різноманітні сфери відновлення: економічне відновлення (як центральне завдання післявоєнної відбудови України); відновлення інфраструктури; залучення іноземних інвестицій. Досліджуються напрямки соціальної відбудови, зокрема проблеми внутрішньої і зовнішньої міграції; реінтеграція військових. Вивчаються проблеми політичної стабільності і факторів, що перешкоджають її реалізації. Аналізуються перспективи відновлення сфери охорони здоров’я; судової системи; сфери культури; освітньої системи, зокрема у напрямку зміцнення національної ідентичності та громадянської свідомості. Характеризуються шляхи відновлення природних ресурсів як ключового елемента екологічної відбудови. Актуалізується значення міжнародної допомоги у доланні проблем відбудови. Теоретичним підґрунтям підвищення ефективності вирішення післявоєнних проблем визнаються ідеї лібертаріанства.

РОЛЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У ПРОЦЕСІ ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

2024-10-29T07:56:19+02:00

У статті досліджуються повноваження, проблеми та можливості органів місцевого самоврядування в Україні в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації, зокрема, у контексті відбудови територіальних громад в умовах воєнного стану. Підкреслюється важливість децентралізаційних реформ, які надали органам місцевого самоврядування більше повноважень у питаннях управління ресурсами, розвитку інфраструктури та залученні інвестицій. Незважаючи на позитивні зміни, органи місцевого самоврядування стикаються з численними викликами, такими, як брак фінансування, кадрова недостатність та проблеми у залученні міжнародної допомоги. У статті аналізується необхідність розробки нових підходів до публічного управління, спрямованих на ефективне використання ресурсів та швидке відновлення інфраструктури. Також аналізуються дослідження українських та закордонних вчених, що стосуються відновлення України, підкреслюючи важливість міжнародної підтримки. Зроблено висновок про ключову роль органів місцевого самоврядування у забезпеченні стабільності і розвитку територій в умовах викликів, спричинених війною.

КОМУНІКАЦІЙНА ПОЛІТИКА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: КОРИСНИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

2024-10-29T08:41:59+02:00

У статті досліджується та узагальнюється досвід країн Європейського Союзу з питань комунікаційної політики принагідно до завдань, які стоять перед Україною у воєнний час та стоятимуть під час повоєнної відбудови. Обґрунтовується концепт державної комунікаційної політика як стратегічно спланованої та систематично здійснюваної діяльності уряду та державних інституцій для управління інформаційними потоками і взаємодії із засобами масової інформації, громадськістю та міжнародною спільнотою. Наголошується на тому, що в умовах війни правильно вибудована комунікаційна політика є надзвичайно важливим елементом управління та формування стійкості суспільства. Позитивні зміни можуть бути досягнуті лише завдяки ефективній комунікації та співпраці між усіма зацікавленими сторонами та з урахуванням досвіду країн, що вже пройшли непростий шлях виборювання своєї незалежності і становлення після глобальних катаклізмів. З огляду на це вивчається досвід європейських країн з розвитку комунікаційної політики, де комунікація розуміється як двосторонній процес, головними учасниками якого є влада і суспільство.

ПУБЛІЧНА ПОЛІТИКА ТА УПРАВЛІННЯ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

2024-11-16T12:51:40+02:00

Проаналізовано поняття публічна політика та управління, прийняття управлінських рішень. Визначено, що процес прийняття управлінських рішень складається із наступних складових: аналіз проблемної ситуації, яка потребує вирішення; постановка цілі, які необхідно досягнути; альтернативні варіанти вирішення ситуації; обґрунтований вибір однієї із альтернатив. З’ясовано, що публічна політика та управління, а також процес прийняття управлінських рішень, є ключовими аспектами державного управління. Ці поняття мають важливе значення для ефективного функціонування держави та забезпечення інтересів громадян.
Визначено, що публічна політика визначає стратегічні цілі держави, які спрямовані на вирішення суспільних проблем, у той час як публічне управління забезпечує реалізацію цієї політики через адміністративні механізми. Прийняття управлінських рішень є центральним елементом обох процесів, оскільки саме завдяки ефективним рішенням можна досягти бажаних результатів та успішно реалізувати стратегії. Тому, публічна політика та управління, як і процес прийняття рішень, утворюють тісно взаємопов’язану систему, яка дозволяє державі забезпечувати ефективне функціонування суспільства та вирішувати його нагальні проблеми.
З’ясовано, що особливістю системи публічного управління є масштабність, значимість і різноплановість рішень, які охоплюють усі сфери суспільного життя. Це робить публічне управління важливою складовою функціонування сучасних держав і соціальних систем. Система публічного управління має справу з широким спектром питань, які охоплюють усі сфери життя суспільства. Масштабність і різноплановість таких рішень вимагають від керівників високого рівня компетентності, стратегічного бачення та здатності адаптуватися до постійних змін для досягнення позитивних результатів для суспільства.
Проаналізовано взаємозв'язок публічної політики та прийняття управлінських рішень, Практичні результати управлінських рішень можуть впливати на формування нових політичних ініціатив або змін у існуючих політиках. Успішні програми можуть стати моделями для масштабування на державному рівні. Ефективний зв'язок між публічною політикою та управлінськими рішеннями може суттєво підвищити якість управлінських практик, сприяючи більш гармонійній реалізації суспільних інтересів та забезпеченню стабільності.

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ВІДНОВЛЕННЯ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В ПЕРІОД ДІЇ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ВОЄННОГО СТАНУ ТА У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД

2024-06-24T14:14:07+03:00

У статті досліджено проблемні аспекти відновлення регіонів України в період дії правового режиму воєнного стану та у повоєнний період. Ці питання виникли з початком бойових дій на сході України й особливо гостро постали з початком повномасштабного вторгнення та введенням на всій території України правового режиму воєнного стану. В статті проаналізовано наступні проблемні аспекти: економічні, соціальні, політичні, екологічні. Також запропоновано підходи до розв’язання вказаних проблемних аспектів. Розглянуто основні компоненти та можливі заходи комплексного підходу до розв’язання конфліктів у регіонах в період дії правового режиму воєнного стану та у повоєнний період.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РОЗМЕЖУВАННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2024-06-28T12:02:10+03:00

Стаття стосується сучасних проблем місцевого самоврядування. Обґрунтовується необхідність удосконалення нормативно-правової бази та розмежування компетенції в середині самого місцевого самоврядування. Розвиток держави неможливий без розвитку регіонів, від того, наскільки сильною є регіональна влада, як вона забезпечує надання соціальних послуг населенню. Розуміючи важливість цієї проблеми, на сучасному етапі розвитку всіх гілок влади постає питання про необхідність вдосконалення теорії та практики сучасного державотворення, зумовленого трансформаціями в політичній системі суспільства, проведенням адміністративно-територіальних, регіональних реформ, упровадженням конструктивного соціального партнерства між центром і територіями.

Таким чином, проблема модернізації сучасної системи місцевого самоврядування в Україні набуває нового концептуального змісту. Її розв’язання сприятиме вирішенню важливих для населення питань у межах регіону.

ФІНАНСОВА СПРОМОЖНІСТЬ АВАНГАРДІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЗДІЙСНЮВАТИ ВИЗНАЧЕНІ ЗАКОНОМ ПОВНОВАЖЕННЯ НА ВІДПОВІДНІЙ ТЕРИТОРІЇ

2024-06-30T09:55:34+03:00

Проаналізовано дохідну та видаткову частини бюджету Авангардівської селищної територіальної громади, визначено спроможність територіальної громади на основі методики, затвердженої законодавством, що враховує ключові показники фінансової діяльності.

Визначено, що бюджет громади демонструє стабільну тенденцію до зростання власних доходів, яка може свідчити про ефективність фінансової політики та розвиток економічних процесів у громаді.

Аналіз формування дохідної частини бюджету громад Одеської області, що мають статус міста, порівняно із Авангардівською селищною громадою показав, що обсяг власних доходів у бюджеті Авангардівської селищної громади у 2023 році складає 490,2 млн. грн., що у 1,5 рази більше, ніж у Балтської міської ТГ, у 3 рази більше, ніж у Кодимської міської ТГ, у 4,5 рази більше, ніж у Теплодарської міської ТГ та у 7 разів більше, ніж у Вилківської міської ТГ.

Податок на доходи фізичних осіб та податок на майно є основними джерелами формування доходів громади. Зростання цих податків вказує на збільшення доходів населення та ефективність податкової політики.

Встановлено, що важливою складовою дохідної частини є міжбюджетні трансферти, що можуть впливати на фінансову стабільність громади та забезпечувати необхідні ресурси для здійснення різноманітних програм та проектів.

Проаналізовано видатки громади та встановлено, що вони також зростають, що свідчить про збільшення соціальних та економічних потреб території. Зроблено висновок, що важливо забезпечити ефективне управління ресурсами для досягнення стратегічних цілей розвитку громади.

Здійснено аналіз структури видатків, що вказує на пріоритети в громадському управлінні, такі як освіта, економічний розвиток та соціальний захист. Зроблено висновок, що важливо забезпечити баланс між різними сферами для забезпечення стабільного та рівномірного розвитку громади.

За результатами дослідження зроблено висновок, що висока оцінка спроможності Авангардівської громади свідчить про її успішний економічний та соціальний розвиток, але вказує також на необхідність подальшого збереження та підтримки цього рівня розвитку для забезпечення стійкості та процвітання громади.

Вважається за можливе внесення пропозиції з боку Авангардівської селищної ради до відповідних органів державної влади на підставі Закону України № 3285-IX «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України» щодо наданню селищу Авангард статусу міста.

ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ПОНЯТТЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В ПЕРІОД ВОЄННОГО ЧАСУ: ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЙОГО РОЗВИТКОМ

2024-06-20T19:12:41+03:00

Метою дослідження є дослідження особливостей переосмислення поняття людський капітал в період воєнного часу. Доведено, що дослідження змін у тому, як ми розглядаємо людський капітал та інвестуємо в нього, виявляє не тільки економічні та технологічні зрушення, а й глибшу еволюцію суспільства у напрямку стійкості, інклюзивності та адаптивності. Таке розуміння важливе для політиків, викладачів та бізнес-лідерів, оскільки вони розробляють стратегії побудови більш стійкого, справедливого та далекоглядного суспільства. Визначено, що війна в Україні продемонструвала важливість міжнародного співробітництва та мобільності у розвитку людського капіталу. Оскільки світова спільнота відреагувала санкціями проти Росії та підтримкою України, відбувся значний обмін знаннями, навичками та ресурсами, які вплинули на людський капітал у міжнародному масштабі. Доведено, що війна в Україні глибоко вплинула на концепцію людського капіталу, розширивши його за рамки економічної продуктивності та включивши до нього стійкість, адаптованість та ширший спектр навичок та компетенцій, необхідних для національного виживання та відновлення. Визначено, що людський капітал — це сукупність знань, навичок, здібностей та інших характеристик людини, які вона використовує для виробництва економічних благ. Це включає освіту, досвід, здоров'я, та інтелектуальні здібності. В умовах війни, поняття людського капіталу розширюється, включаючи не лише традиційні аспекти, але й такі як вміння швидко адаптуватися до змін, володіння навичками антикризового управління, спроможність до самозахисту, та готовність до відновлення поствоєнної стабільності. Визначено, що в період воєнного часу людський капітал – це готовність до мобілізації, психологічну стійкість, та вміння ефективно реагувати на надзвичайні ситуації. Ці якості стають критично важливими для підтримки національної безпеки та відновлення після перемоги.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ З БЕЗПЕКИ: ДИНАМІКА ТА МОДЕЛІ (англ)

2024-06-20T19:23:50+03:00

У статті розглянуто динаміку та моделі професійної підготовки фахівців з безпеки. У роботі досліджено структуру професійної підготовки фахівців з безпеки та її складові: професійно-адаптаційний компонент; когнітивно-компетентнісний компонент; самоактуалізаційний компонент; мотиваційно-діяльнісний компонент; ціннісний компонент. Зазначено, що випускники, які успішно пройшли програму навчання, повинні бути готові долати професійні виклики в різних сферах професійної діяльності. Ці сфери охоплюють різні ролі: організаційно-управлінські, дослідницькі, експертні, наглядові, проектні, сервісно-операційні, виробничо-технологічні, а також інспекційні та аудиторські ролі. Визначено ключові компетенції випускника, незалежно від конкретного напряму чи профілю підготовки: політична та соціальна компетентності; компетенції щодо організації життя в полікультурному суспільстві; комунікативні компетенції; компетентності для життя в інформаційному суспільстві; компетенції навчання впродовж життя. Професійна підготовка фахівців з безпеки дозволяє розробити комплексну модель управління їхньою професійною освітою з такими взаємопов’язаними блоками, як: цільовий блок; методичний блок; змістово-функціональний блок; критеріально-діагностичний блок; формуючий блок; блок ефективності/результату. Кожен блок аналізується щодо його впливу на професійну підготовку спеціалістів з безпеки. Зроблено висновок про професійну підготовку фахівців сектору безпеки, яка характеризується низкою особливостей, таких як: виникнення та впровадження модернізаційних змін з метою реагування на різноманітні загрози; запровадження міжнародних стандартів, спрямованих на вдосконалення відповідних державних органів, що потребує подальшого дослідження.

ВПЛИВ ЦИФРОВІЗАЦІЇ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ: НОВІ ЗАГРОЗИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

2024-06-20T06:45:26+03:00

Дослідження присвячене характеристиці особливостей впливу цифровізації на забезпечення інформаційної безпеки в системі державного управління. Доведено, що сьогодні значні представники інтелектуальної, політичної та економічної еліти світу активно долучені до формування глобального та європейського інформаційного суспільства. Встановлено, що інформаційні технології та інформаційно-комунікативні системи є ключовими в умовах сучасного цивілізаційного розвитку, виступаючи не лише як важливі елементи для розвитку держави та суспільства, але й як необхідна умова їхньої конкурентоспроможності на глобальному рівні. Інформаційний сектор відіграє провідну роль у реалізації соціальних ініціатив, зміцненні громадянського суспільства та інтеграції у світове співтовариство. Доведено, що ефективність забезпечення інформаційної безпеки вимірюється здатністю підтримувати високий рівень безпеки інформаційної сфери при мінімальних витратах. Різноманіття внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз може порушити стабільність системи державного управління. Інформаційна безпека є індикатором стабільного стану системи державного управління, здатної зберігати ключові функції під час впливу загроз. Визначено, що серед основних завдань системи забезпечення інформаційної безпеки — створення умов для забезпечення інформаційного суверенітету, вдосконалення нормативно-правової бази для розвитку національної інформаційної інфраструктури, впровадження сучасних технологій, забезпечення достовірної інформації та сприяння мас-медіа у боротьбі з корупцією. Також важливим є гарантування конституційного права на свободу слова, доступ до інформації та захист даних від неправомірного втручання державних структур. Доведено, що цифровізація відіграє ключову роль у зміцненні інформаційної безпеки, підвищуючи ефективність, доступність і безпеку державних операцій. Вона сприяє централізації даних, забезпечує моніторинг у реальному часу та впровадження передових методів шифрування. Крім того, цифровізація є потужним інструментом, який може суттєво підвищити стійкість державних інституцій. Вона робить уряди більш стійкими до кіберзагроз, прозорими та підзвітними, а також дає їм можливість ефективно боротися з дезінформацією. Це, в свою чергу, веде до кращого урядування, зміцнення довіри між владою та суспільством та більш стійкого розвитку країни.

МИТНА ПОЛІТИКА ЄС: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ НАДАННЯ ПОСЛУГ

2024-06-20T06:55:22+03:00

У статті обґрунтовуються найбільш актуальні виклики митної політики ЄС у контексті її реалізації. Розглядаючи митну систему ЄС як мережу митних органів, які функціонують у публічних та ринкових сегментах ЄС і виконують багатогранні завдання, виокремлюються сучасні виклики в їх функціонуванні. З огляду на те, що міжнародна структура митної системи складається з органів управління митними операціями держав-членів, узагальнюються їхні завдання: захист фінансових інтересів ЄС та його держав-членів; захист ЄС від недобросовісної та незаконної торгівлі, підтримка законної бізнес-діяльності; забезпечення безпеки ЄС та його громадян, а також захист навколишнього середовища; забезпечення належної рівноваги між митним контролем та сприянням законній торгівлі. Пояснюються процеси розширення переліку митних послуг у зв’язку з: реалізацією митної політики; сприянням доходам за рахунок збору експортних мит, податків та інших зборів; включенням товарів у різні митні процедури та регулюванням ситуації з імпортованими та експортованими товарами; визнанням, виявленням, боротьбою і запобіганням злочинності, різними серйозними кримінальними та менш серйозними порушеннями, що стосуються товарів, які підлягають заборонам або обмеженням в торгівлі. Більш детально розглядаються сучасні виклики, пов’язані з митними процесами, зокрема - ризики митних операцій, електронна торгівля, митне законодавство, партнерства у ланцюгах постачання тощо. Суть управління ризиками полягає у систематичному визначенні ризиків та впровадженні всіх необхідних заходів для обмеження їх впливу. Електронна торгівля передбачає купівлю або продаж товарів чи послуг суб’єктами бізнесу, домогосподарствами, фізичними особами або приватними організаціями через електронні трансакції. Виклики митного законодавства пов’язані з прийняттям заходів щодо поліпшення та спрощення дотримання митних законів та правил з боку учасників митних операцій. Різне трактування митного законодавства ЄС пов’язане із його застосуванням в усіх країнах-членах. Більш однозначному тлумаченню відповідних положень могло б сприяти створення Митного Управління ЄС. А забезпеченню рівного ставлення до суб’єктів торгівлі стала б розробка єдиного класифікаційного списку порушень митного законодавства та санкцій. Позитивом електронної митниці є постійний моніторинг за якістю митних операцій через більшу прозорість та відстежуваність у ланцюгах постачання. У висновку узагальнено питання, підняті у дослідженні.

ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НА СИСТЕМУ СТАНДАРТИЗАЦІЇ Й СЕРТИФІКАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ: ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

2024-06-20T07:07:00+03:00

Метою дослідження є характеристика особливостей впливу екологічної безпеки на систему стандартизації й сертифікації продукції. Сутність екологічної безпеки полягає у підтримці балансу між діяльністю людини та світом природи, гарантуючи, що економічний розвиток не відбувається за рахунок здатності довкілля підтримувати майбутні покоління. Визначено, що вплив екологічної безпеки на систему стандартизації та сертифікації продукції, особливо в рамках державної політики в умовах невизначеності, сьогодні є актуальним і важливим. Доведено, що вплив екологічної безпеки на систему стандартизації та сертифікації продукції, а також її значення в державній політиці в умовах невизначеності знаходить власний відгук у сьогоднішньому контексті у зв'язку з ескалацією екологічних проблем і визнанням стійких практик, що зростають, як необхідних для довгострокового економічного та економічного розвитку. Визначено, що вплив екологічної безпеки на стандартизацію та сертифікацію продукції є відображенням ширших суспільних цінностей та пріоритетів. Встановлено, що висока екологічна безпека призводить до суворіших екологічних стандартів, забезпечуючи стійкість у всіх галузях, тоді як низька екологічна безпека ризикує увічнити практику, яка зрештою є нестійкою. Доведено, що для держави важливість екологічної безпеки неможливо переоцінити. Відтак, це безпосередньо пов'язане з національною безпекою, економічною стабільністю та здоров'ям населення. Встановлено, що вплив екологічної безпеки на систему стандартизації та сертифікації продукції суттєво та глибоко вкорінений у ширшому суспільному підході до екологічної стійкості та управління ресурсами. Висока екологічна безпека відбиває контекст, у якому поширене визнання важливості збереження природних ресурсів, скорочення забруднення і пом'якшення наслідків зміни клімату.

УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО І ПРАВОВОВОГО МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ МОБІЛІЗАЦІЄЮ

2024-06-20T07:20:11+03:00

У статті на основі аналізу повноважень, функцій і основних проблем діяльності органів публічної влади у сфері мобілізаційної підготовки та здійснення мобілізації, запропоновані шляхи вдосконалення системи публічного управління мобілізаційною підготовкою та мобілізацією в державі. Виявлені та проаналізовані основні проблеми щодо формування й функціонування територіальних центрів комплектування і соціальної підтримки та запропоновано шляхи їх вирішення, проаналізовані основні проблеми системи комплектування Збройних сил України військовослужбовцями в умовах війни. Запропоновані доцільні шляхи удосконалення правового і організаційного механізму публічного управління мобілізацією.

В статті надані рекомендації щодо подальших досліджень системи мобілізації і мобілізаційної підготовки в умовах війни.

ПОНЯТТЯ СТІЙКОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ: ЗАРУБІЖНІ МОДЕЛІ ТА ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ

2024-06-20T07:29:11+03:00

У статті обґрунтовується сутність феномену стійкості системи освіти та управління нею в сучасних кризових умовах шляхом уточнення її визначення та вивчення існуючих моделей. Зазначений концепт є надзвичайно складним, всі визначення мають як спільні характеристики, так і значні відмінності. Відмінність між визначеннями часто коріниться у конкретному підході або контексті, в якому вивчається стійкість. Термін «стійкість» загалом відноситься до тих факторів і процесів, які обмежують негативні поведінкові реакції, пов'язані зі стресом, і призводять до адаптивних результатів навіть в умовах негараздів. Розглядається одне з визначень освітньої стійкості, що широко використовується у західних джерелах. Звертається увага визначенням стійкості у психологічній літературі, де концепція стійкості використовується для опису трьох основних категорій явищ: дослідження індивідуальних відмінностей у відновленні після криз; опис осіб з високим ризиком; аналіз здатності адаптуватися, незважаючи на стрес. Розглядаються спроби інституціоналізації управління кризами та ризиками в освітніх системах за допомогою політики та механізмів координації. З огляду на те, що стійкість є здатністю окремих осіб, організацій і систем управляти загрозами, що спричинені неочікуваними зовнішніми подіями, заклади освіти розглядаються як оптимальне середовище для розвитку стійкості. Наостанок надається опис трьох загальних класів моделей стійкості: компенсаторна модель, захисна модель та модель викликів.

АГЛОМЕРАЦІЯ ЯК СПЕЦІАЛЬНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕЖИМ В ОРГАНІЗАЦІЇ ВРЯДУВАННЯ

2024-06-20T15:06:33+03:00

Мета статті полягає в поглибленні теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо особливостей становлення та функціонування агломерацій, як спеціального адміністративного режиму та шляхів вирішення проблем, що виникають при організації такого врядування.

В рамках даного дослідження розкрито сутність та значення агломерацій, які в умовах економічної глобалізації прийшли на зміну центральній формі розселення. Розкрито поняття спеціальний адміністративний режим врядування, висвітлено основні характеристики та принципи розвитку агломерацій, встановлено чинники їх формування та розвитку, запропоновано критерії виділення агломерацій, висвітлено особливості становлення і розвитку різних типів агломерацій в Україні. Визначено недоліки, що впливають на розвиток агломерацій.

Встановлено фактори конкурентоспроможності агломерацій та агломераційний ефект, який являє собою екологічні, економічні та соціальні вигоди. Визначено, що відсутність інституційної інфраструктури агломерації є одним із чинників, що стримує розвиток такого адміністративного режиму. Запропоновано напрями інституційної підтримки агломерації.

Досліджено особливості закордонного розвитку агломерацій та їх ефект для країн та регіонів, де такі агломерації розвиваються. Передбачено напрями запровадження агломерацій в Україні та використання для цього досвіду країн світу.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКА ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

2024-06-20T02:44:03+03:00

Проблема повоєнного відновлення регіонів України розглядається в контексті двох напрямів, проєкти національного рівня та програми місцевого економічного розвитку (МЕР), пріоритетом яких має стати стале зростання та забезпечення добробуту громади регіону.

В якості теоретичного підходу до постановки програм МЕР розглянута можливість використання концепції полюсів зростання. Важливою передумовою успіху МЕР також визначено налагодження співпраці місцевих органів влади бізнесу та громади. Базовою форми організації такої співпраці запропоновано використання такої розповсюдженої практики, як державно - приватне партнерство.

ТИПОЛОГІЯ ВПЛИВІВ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У ЗАРУБІЖНИХ НАУКОВО-ПРИКЛАДНИХ ПІДХОДАХ

2024-06-20T06:26:04+03:00

Стаття розкриває концептуальне підґрунтя для формування єдиного підходу до типології впливів в системі публічного управління. Відзначено, що в зарубіжних дослідженнях представлено концептуальні та теоретичні основи впливів в публічному управлінні. Основною сучасною зарубіжною думкою є підхід, який стосується взаємозалежності впливів, де одні типи впливів призводять до інших. Зроблено наголос, що зарубіжних дослідженнях відсутнє єдине розуміння типології впливів, а отже відсутня їх класифікація. Як правило, типологія впливів здійснюється на основі виявлення спільних ознак, видів, класів тощо. Виділено основну класифікацію типів впливів, яка включає: вплив на розуміння та усвідомлення; вплив на ставлення та зміну погляду; економічний вплив; вплив на навколишнє середовище; вплив на здоров’я: вплив політики; інші форми впливу на прийняття рішень і зміну поведінки; інші впливи, які призводять до соціальних наслідків; вплив на спроможність або підготовленість до змін. В межах концепції New Public Management домінуючими впливами є: політичний вплив та вплив процесу демократизації. На основі проведеного аналізу зарубіжних науково-прикладних досліджень стосовно впливів в публічному управлінні систематизовано типи впливів за: суб’єктами; соціальним значенням; значенням для економічного розвитку; наслідками; рівнями; тривалістю; способом; очікуваннями: залученням громадськості; середовищем; політичним значенням; значенням для здоров’я населення; перевагами; домінуванням; стилем впливу; впливом управлінських систем; міжнародним рівнем.

РОЗВИТОК ЗАСАД СПІВРЕГУЛЮВАННЯ М’ЯСНОЇ ГАЛУЗІ

2024-07-01T09:08:23+03:00

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

2024-07-16T11:49:56+03:00

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПУБЛІЧНОГО РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ СУЧАСНОГО МІСТА

2024-07-16T12:19:05+03:00

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ СУДОВОЇ ПОСЛУГИ В УКРАЇНІ

2024-07-16T12:45:16+03:00

ВЛИВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ РЕГІОНУ

2024-07-12T15:03:46+03:00

ДЕСКРИПТОР «ТРАНСПОРТНА ДОСТУПНІСТЬ ТА КОМУНІКАЦІЯ» – ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ ВІДНЕСЕННЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ДО КАТЕГОРІЇ «МІСТО» РЕГІОНУ

2024-07-12T14:46:15+03:00

ОЦІНЮВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРНОЇ СПРОМОЖНОСТІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ФАКТОР СТІЙКОСТІ ГРОМАД В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2024-07-12T14:10:53+03:00

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

2024-06-30T12:40:16+03:00

Питання забезпечення розвитку сфери культури пропонується розглядати на основі можливості застосування інструментів з її цифрової трансформації. Важливою складовою цього процесу визначена цифровізація пам’яток культурної спадщини.

Показано, що визначальну роль в налагоджені процесу цифрової трансформації в Україні має відігравати відповідна державна політика. В роботі доведено, що запорукою її успіху є застосування відповідного комплексного механізму державного управління (МДУ). До складу комплексного МДУ пропонується включити функціональні механізми: економічний, організаційний, соціальний та правовий. В якості основного функціонального МДУ процесом цифрової трансформації в роботі розглядається організаційний механізм.

У контексті розвитку результатів представленого в роботі дослідження подальшими напрямами вважаються такі: визначення специфіки застосування МДУ для підтримки процесу цифрової трансформації; поширення практики цифрової трансформації на такі напрями, як розробка сучасних інтерактивних платформ та інструментів, які б забезпечували взаємодію між відвідувачами та музейними колекціями.

ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВИКЛИВ ВІЙНИ: КОМПОНЕНТА СОЦІЄТАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

2024-06-30T14:45:34+03:00

У статті теоретично узагальнено фактори ефективності функціонування публічного управління України в період воєнного стану. На основі аналізу наукових джерел постає питання ефективності публічного управління і адміністрування в Україні, що є одним із ключових питань для вітчизняних вчених, з урахуванням того, що публічне управління в умовах війни є новою темою для вітчизняної науки з багатьох питань суспільних цінностей.

На сьогоднішній день не втрачає актуальності питання вирішення різнобічних проблем публічного управління в Україні та безперервної роботи в напрямку розбудови цілісної і незалежної вітчизняної політики, спрямованої на створення системи ефективного менеджменту, забезпечення професійного рівня кадрів, спрямованого на підвищення якості надання послуг в сфері публічного управління після початку широкомасштабного вторгнення.

Саме війна внесла корективи у функціонування публічного управління, і, на перший план виходить забезпечення ефективної роботи публічної служби в умовах війни з урахуванням людських, інфраструктурних, соціально-економічних, екологічних втрат, емоційно-ціннісних переживань громадськості з появою ризиків для життя та обставин викликів війни.

Разом з тим, серед ключових факторів, які сьогодні сприяють підвищенню ефективності роботи спеціалістів в системі публічного управління, можна виокремити: впровадження організації віддаленої роботи публічного службовця; спрощення процедур прийому на роботу нових спеціалістів; залучення на посади спеціалістів-військових у військово-цивільних адміністраціях; організацію підвищення кваліфікації спеціалістів з акцентом на роботі в реаліях війни, враховуючи ціннісну рамку у конкретній діяльності з урахуванням суспільних цінностей.

ПУБЛІЧНА ПОЛІТИКА З ПИТАНЬ ІНКЛЮЗИВНИХ СИСТЕМ ОСВІТИ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ КОНТЕКСТ МІЖНАРОДНОЇ ПРАКТИКИ

2024-09-25T02:39:38+03:00

Досліджуються особливості національного законодавчо-правового контексту інклюзії, що закріплює міжнародні принципи рівності та антидискримінації. Обґрунтовується нормативно-правовий контекст забезпечення права всіх здобувачів на інклюзивну, справедливу та якісну освіту, безперервне навчання; створення недискримінаційних економічних, соціальних, культурних чи особистих умов реалізації права на освіту. Здійснюється аналіз правової складової забезпечення інклюзивної освіти. Прослідковується еволюція поглядів на інклюзивнісь в освіті, починаючи від акцентуванні на понятті «інтеграція» (включення здобувачів з особливими освітніми потребами в основну систему освіти), з переходом до «інклюзії» (зосередженої на «навчальних можливостях» для всіх здобувачів), і усвідомленню більш сучасного і широкого розуміння інклюзивної освіти як справедливої та високоякісної освіти для всіх здобувачів. Надається правозахисне, освітнє, соціальне, економічне обґрунтування переваг інклюзивної освіти для формування та реалізації публічної політики. Визначаються подальші пріоритети розвитку інклюзивних систем освіти в політико-правових практиках держав.