Теоретичні та прикладні питання державотворення

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ВЛАДИ В ГРОМАДСЬКОМУ ПРОСТОРІ МІСТА: КОНЦЕПЦІЯ ҐЬОРАНА ТЕРБОРНА

Олексій Єремиця — 2024-12-26

У статті досліджується творчий доробок Ґорана Терборна, шведського соціолога з Кембриджського університету, щодо урбаністики та репрезентації влади в міському просторі столиць. Розглянуто концепцію столиць як символічних просторів, де влада маніфестується через архітектуру, монументальність і топоніміку. Аналізуються зміни в містах під впливом політичних ідеологій, глобалізації та соціальних процесів. Наголошується на необхідності збереження культурно-історичної спадщини в умовах економічної трансформації урбаністичного середовища.

ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛОЖЕНЬ ТЕОРІЇ ЗМІН ДЛЯ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГРАНТОВОЇ ПІДТРИМКИ МІСЦЕВИХ ГРОМАД

Іван Комаровський — 2024-12-26

Питання міжнародного співробітництва та залучення коштів грантових програм розглядається в контексті підтримки розвитку місцевих громад України. Відчутній, за умов війни, значний брак коштів, необхідних для створення комфортного життєвого середовища, розвитку інфраструктури та надання необхідних публічних послуг тощо обумовлює актуальність використання зовнішніх джерел фінансування. Ефективність їх використання пропонується розглядати відповідно до таких результатів виконання проєкту на грант, як підвищення соціального капіталу місцевої громади.

Виходячи з тези, що між метою та результатами будь якої діяльності завжди лежать зміни у стані цільової групи або суспільства, в роботі розглядається можливість покладання в основу оцінки ефективності проєктів на грант положення теорії змін. Дана теоретична оцінка та запропонована методологія застосування положень теорії змін для оцінки ефективності використання грантів.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НА МУНІЦИПАЛЬНОМУ РІВНІ

Олег Кравець — 2024-12-26

У статті шляхом узагальнення та порівняння досліджено принципи сталого розвитку, що дало можливість виробити критерій їх групування за складовими та концептуальною ідеєю збереження ресурсів для прийдешніх поколінь. Запропоновано здійснити поділ принципів впровадження стратегій сталого розвитку на засадничі і діяльнісні, останні встановлюють правила дій посадовців місцевих органів влади щодо реалізації стратегій. У статті показано збалансованість складових сталого розвитку при реалізації проектів у великих європейських містах, що вказує на саме такий підхід при впровадженні стратегій сталого розвитку в практику територіальних громад України.

МОДЕЛІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Тетяна Бєлошапка — 2024-12-26

У статті розглянуті моделі та методи модернізації організаційного механізму функціонування суб’єктів публічного управління в сфері екологічної безпеки України. Зроблений аналіз моделей організаційного механізму функціонування суб’єктів публічного управління в сфері екологічної безпеки Іраку, Лівану, Сирії та Швейцарії. Запропоновано модель модернізації організаційного механізму функціонування суб’єктів публічного управління в сфері екологічної безпеки для українського державотворення. Імплементація цих ідей може сприяти покращенню екологічної ситуації в Україні, забезпечити сталий розвиток і покращити якість життя населення.

ВПЛИВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ НА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

Олександр Воронов — 2024-12-26

У статті розглядається вплив технологій штучного інтелекту (ШІ) на процеси прийняття управлінських рішень у сфері публічного управління. Особлива увага приділена можливостям автоматизації, аналізу великих обсягів даних, прогнозуванню та адаптації до змінних умов. Описані основні інструменти штучного інтелекту, такі як експертні системи, штучні нейронні мережі, генетичні алгоритми, нечітка логіка та гібридні системи, їх використання у практиці державного управління.

Досліджено ключові сфери застосування ШІ, включаючи автоматизацію рутинних завдань, підвищення ефективності управлінських процесів, боротьбу з корупцією, кризове управління та інтерактивну взаємодію з громадянами. Зроблено акцент на перевагах використання ШІ, таких як зменшення витрат часу, підвищення прозорості процесів та обґрунтованості рішень. Водночас проаналізовано етичні виклики, пов’язані із захистом персональних даних, прозорістю алгоритмів і попередженням упередженості.

Автори роблять висновок, що інтеграція ШІ в публічне управліннямає потенціал для створення більш ефективних, адаптивних і прозорих систем, які відповідають потребам сучасного суспільства. Однак, для досягнення цієї мети необхідна тісна співпраця між державними органами, науковцями, бізнесом та громадянським суспільством. Спільними зусиллями можна розробити ефективні стратегії впровадження ШІ, забезпечити розвиток необхідної інфраструктури та підготувати фахівців у цій галузі. Крім того, важливо залучати громадськість до обговорення етичних аспектів використання ШІ та формування відповідних стандартів.

ПРЕДСТАВЛЕННЯ СЕРВІСІВ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

Іван Комаровський — 2024-12-26

Сучасна практика обміну повідомленнями та спілкування в соціальних мережах створює потужний фундамент для інтеграції сервісів електронного урядування та надання адміністративних послуг в мережевому просторі. Зростаюча популярність соціальних платформ, що характеризується високим рівнем інтерактивності та залученості користувачів, відкриває нові можливості для оптимізації взаємодії між громадянами та державними органами.

Зважаючи на специфіку надання послуг в соціальних мережах, пропонується багаторівнева модель, яка базується на компонентному підході та концепції сервіс-орієнтованої архітектури. Такий підхід дозволяє модульно структурувати адміністративні послуги, розділяючи їх на окремі функціональні блоки. Це спрощує розробку, підтримку та масштабування систем електронного урядування, а також забезпечує гнучкість у адаптації до змінних потреб користувачів.

ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНОЇ СФЕРИ В УМОВАХ ВИКЛИКІВ ВІЙНИ

Віктор Комаровський — 2024-12-26

У статті аналізуються соціально-гуманітарні аспекти управління стратегічним потенціалом в умовах військових викликів, які мають надзвичайну важливість. Повномасштабна війна, що розпочалася у лютому 2022 року, значно загострила проблеми соціально-гуманітарної безпеки та стабільності України. Агресія рф проти України створює безпрецедентні виклики для громадян, вимагаючи від органів публічної влади застосування інноваційних соціально-гуманітарних підходів для збереження, захисту та розвитку країни.

Важливим завданням у нинішніх умовах стало не лише забезпечення функціонування суспільства та збереження державності, але й необхідність підвищення ефективності гуманітарного вектора освітньої політики. Особливу значущість у цьому контексті мають збереження людського потенціалу та вдосконалення системи освіти відповідно до сучасних викликів. Наразі перед країною стоять складні завдання модернізації ключових галузей, включаючи освіту, що передбачає впровадження інноваційних соціально-гуманітарних технологій із психологічним супроводом і системною підтримкою психологічного стану населення.

Сучасні виклики вимагають об’єднання зусиль органів державної влади та громадянського суспільства для забезпечення соціальної стабільності, захисту прав людини та відновлення зруйнованої інфраструктури. Особливу увагу слід приділити розробці та впровадженню інноваційних соціальних програм, спрямованих на підтримку найбільш вразливих верств населення.

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ

Наталія Костенюк — 2024-12-26

У статті розглянуто інноваційна діяльність як об'єкт управління транспортною системою України. Наголошено на її ролі у підвищенні ефективності функціонування транспортної галузі, її здатності швидко та ефективно адаптуватися до сучасних глобальних викликів і тенденцій, а також у забезпеченні сталого, довготривалого розвитку. Автори акцентують увагу на нагальній необхідності впровадження сучасних, передових технологій, активізації процесів цифровізації, оптимізації та модернізації управлінських підходів, а також імплементації та гармонійної інтеграції кращого європейського досвіду в національну практику. Підкреслюється, що інноваційна діяльність є не просто одним із факторів, а основним рушієм модернізації транспортної інфраструктури, підвищення конкурентоспроможності галузі на міжнародному рівні та зміцнення економіки України в цілому. У статті акцентовано увагу на першочерговій важливості впровадження інноваційних технологій для модернізації транспортної інфраструктури та підвищення ефективності роботи транспорту в країні. Дослідженням виявлено, що інноваційні процеси здатні не тільки значно покращити основні економічні показники, але й вплинути на екологічну та соціальну складові, забезпечуючи, таким чином, стійкість і поступальний розвиток транспортної системи. Для досягнення цих амбітних цілей необхідно ретельно та зважено організувати управлінські механізми, орієнтуючи їх на сучасні світові тенденції та новітні технологічні досягнення, що дозволить максимально ефективно використовувати потенціал інновацій.

У статті детально розглядається саме поняття інноваційної діяльності, як невід'ємного аспекту управління транспортною системою України, оскільки вона є каталізатором модернізації інфраструктури, значного підвищення ефективності та безпеки транспортних перевезень, як пасажирських, так і вантажних. Впровадження нових технологій і прогресивних підходів дозволяє ефективно вирішувати наявні проблеми, такі як критичне перенавантаження доріг, значне погіршення стану навколишнього середовища, а також сприяє оптимізації складних логістичних процесів. Для успішної реалізації інноваційних ініціатив та досягнення бажаного результату необхідно комплексно підходити до формування стратегії розвитку транспортної галузі, обов'язково враховуючи економічні, соціальні та екологічні фактори. Це, в свою чергу, вимагає високого рівня узгодженості та ефективної взаємодії між державними структурами, представниками бізнесу та науковими установами, що є запорукою стабільного зростання та гармонійного розвитку транспортної галузі України в довгостроковій перспективі.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я

Ігор Куспляк — 2024-12-26

Обґрунтовується поняття «відповідальність» у царині етичного та правового поля. Виділяються основні ознаки відповідальності. Розкривається інтегральна сутність відповідальності як властивості особистості, яка виявляється в її усвідомленій, ініціативній, вільній, самостійній поведінці, є механізмом організації життєдіяльності людини, визначає успішність її діяльності. Досліджується відповідальність управлінців-керівників з огляду на специфіку управлінням людьми та організацією їхньої цілеспрямованої спільної діяльності. Надається загальна класифікація видів відповідальності, зокрема розглядаються юридична відповідальність, етична відповідальність, моральна відповідальність, фахова відповідальність, соціальна відповідальність, наглядова відповідальність, фінансова відповідальність. Зазначається, що трактування поняття «професійна відповідальність» в наукових публікаціях є неоднозначним. Переважно воно тлумачиться як усвідомленість прийняття особистістю об’єктивного факту належності до певної професії, відтак – наслідування цілей та цінностей цієї професії. Розглядається структура професійної відповідальності, яка включає кілька рівнів: відповідальність перед професійною спільнотою, відповідальність перед підлеглими, відповідальність перед суспільством, країною, відповідальність перед колегами та клієнтами. Визнається, що категорію «відповідальність» не варто розглядати окремо від категорій «обов’язок» і «право». Підсумовується, що сформованість професійної відповідальності є головним критерієм оцінки рівня професійної зрілості представника сфери публічного управління.

ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО РОЗУМІННЯ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ: ВИКЛИКИ В УМОВАХ ПОТРЕБИ В ПРОЦЕСІ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ

Олександр Воронов — 2024-12-26

Сучасний світ характеризується стрімким розвитком технологій та цифровою трансформацією, що суттєво впливає на всі сфери людської діяльності, зокрема на функціонування державних установ. У цих умовах публічна служба зазнає значних змін, викликаних необхідністю інтелектуалізації та адаптації до нових викликів.

Стаття присвячена аналізу процесів інтелектуалізації публічної служби, які пов’язані з широким впровадженням інформаційних технологій, автоматизацією процесів та розвитком електронного урядування. Застосування сучасних цифрових інструментів дозволяє не лише підвищити ефективність роботи державних органів, але й забезпечити більшу прозорість та відкритість у взаємодії з громадянами. Одним із ключових аспектів інтелектуалізації є використання відкритих даних, електронних послуг та цифрових платформ. Це сприяє створенню зручного та доступного середовища для взаємодії громадян з державою, зменшує бюрократичні бар’єри та підвищує довіру до державних інституцій. Однак, ефективне використання цих технологій вимагає від державних службовців високого рівня цифрової грамотності та здатності працювати з великими обсягами даних. Важливим напрямком інтелектуалізації є прийняття рішень на основі даних та доказової інформації. Аналітичні інструменти дозволяють збирати, обробляти та інтерпретувати великі масиви даних, що є необхідною умовою для розробки ефективних політик та стратегій. Завдяки використанню аналітики державні органи можуть більш точно прогнозувати наслідки своїх рішень та оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища.

Інтелектуалізація публічної служби також передбачає розвиток таких компетенцій у державних службовців, як критичне мислення, інноваційність та здатність до постійного навчання. Це дозволяє їм ефективно працювати в динамічному середовищі, генерувати нові ідеї та шукати нестандартні рішення. Особливу актуальність набуває питання адаптації публічної служби до глобальних та локальних викликів, таких як зміни клімату, пандемії, кібербезпека та економічна нестабільність. Інтелектуалізація забезпечує державі необхідні інструменти для швидкого та ефективного реагування на ці виклики. Використання великих даних, штучного інтелекту та міждисциплінарних підходів дозволяє прогнозувати ризики, розробляти ефективні стратегії адаптації та мінімізувати негативні наслідки.

Таким чином, інтелектуалізація публічної служби є невід’ємною частиною сучасного державного управління. Вона дозволяє підвищити ефективність роботи державних органів, забезпечити більшу прозорість та відкритість у взаємодії з громадянами, а також сприяє розв’язанню складних суспільних проблем.

ФАКТОРИ, ЩО ОБМЕЖУЮТЬ ВИКОРИСТАННЯ РОТАЦІЇ В МЕХАНІЗМІ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Андрій Городинський — 2024-12-26

У статті досліджуються фактори, які обмежують використання ротації в механізмі професійної мобільності публічних службовців. Визначено, що ротація сприяє професійному розвитку, ефективності роботи, зниженню корупції, але її впровадження ускладнюється зовнішніми (нормативними, фінансовими) та внутрішніми (мотиваційними, професійними) бар’єрами. Аналізується роль ціннісних орієнтирів, мотиваційних моделей і професійної підготовки службовців у подоланні перешкод ротації. Запропоновано вдосконалення кадрового менеджменту й корпоративної культури як інструментів підвищення ефективності ротації. Розроблені практичні рекомендації для покращення управління ротацією в органах публічної влади.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

Ігор Меленчук — 2024-12-26

Метою дослідження є детальна характеристика особливостей функціонування публічної служби в сучасних умовах, з особливим акцентом на викликах та можливостях, які створює динамічне суспільство. Об’єктом дослідження виступає саме публічна служба як інститут, що забезпечує реалізацію державної політики та взаємодію з громадянами. Дослідження присвячене глибокому аналізу ролі та функціонування публічної служби в Україні, яка є невід’ємною складовою стабільності та розвитку держави. Публічна служба виконує ключову роль у забезпеченні ефективного управління державними ресурсами, координації різних сфер діяльності та наданні якісних послуг населенню. Завдяки своїй діяльності, публічна служба сприяє підвищенню рівня життя громадян, зміцненню довіри до державних інституцій та створенню справедливого суспільства. Особлива увага в дослідженні приділяється впливу процесів цифрової трансформації на функціонування публічної служби. Впровадження сучасних інформаційних технологій дозволяє не тільки автоматизувати рутинні операції, але й створити нові можливості для взаємодії з громадянами, підвищити прозорість діяльності державних органів та забезпечити більш ефективне прийняття рішень на основі даних. Одним з ключових аспектів дослідження є аналіз викликів, з якими стикається публічна служба в умовах глобалізації та швидких змін. Серед таких викликів можна виділити необхідність адаптації до нових форм участі громадян у процесі управління, забезпечення кібербезпеки та захисту персональних даних, а також розвиток компетенцій державних службовців для роботи в цифровому середовищі. На основі проведеного аналізу, у статті пропонуються конкретні рекомендації щодо вдосконалення системи публічної служби в Україні. Зокрема, підкреслюється необхідність подальшої децентралізації повноважень, розвитку інституту електронного урядування, посилення механізмів антикорупційної діяльності та створення системи мотивації для залучення та утримання висококваліфікованих кадрів. Висновки дослідження підкреслюють, що модернізація публічної служби є комплексною задачею, яка вимагає системного підходу та залучення різних стейкхолдерів. Лише за умови ефективної взаємодії державних органів, громадянського суспільства

та бізнесу можна досягти значних результатів у підвищенні якості державного управління та покращенні життя громадян.

ТРЕТЕЙСЬКИЙ РОЗГЛЯД ЯК МЕХАНІЗМ ДІЯЛЬНОСТІ САМОРЕГУЛІВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Михайло Бондаренко — 2024-12-26

Встановлено, що діяльність саморегулівних організацій СРО характеризується широким спектром можливостей застосування інструментів альтернативного вирішення спорів поміж її членами. Визначене, що місце третейського розгляду в системі способів альтернативного вирішення цивільно-правових спорів визначається такими його характеристиками: третейський розгляд є самостійним способом вирішення цивільно-правових спорів із залученням незацікавлених незалежних осіб, рішення яких є обов’язковим для сторін, та якому притаманні як загальні принципи альтернативного вирішення спорів (рівності сторін, законності, диспозитивності та ін.), так і власні принципи (принцип арбітрування, добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі). Обґрунтовано взаємовідносини між третейським судом та СРО як його засновником.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В КОНТЕКСТІ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ ТА ЇЇ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ: ВРАХУВАННЯ ІНСАЙТІВ НІМЕЧЧИНИ (англ)

Наталя Колісніченко — 2024-12-26

У статті вивчається досвід Німеччини щодо післявоєнної відбудови у контексті його застосування до процесів відновлення України в рамках формування та реалізації державної політики. Досліджуються такі сфери, як-от: розвиток інфраструктури; комунікація із зацікавленими сторонами; міжнародна допомога. Аналізуються приклади успішної післявоєнної відбудови суспільств після руйнівних конфліктів. Актуалізується значення цього досвіду для України, яка потребує вилучення уроків минулого у своєму майбутньому, щоб досягти успіху. Розглядаються приклади успішної реконструкції міст після війни в Німеччині, де руйнування міст розглядали як своєрідну можливість для впровадження нової, більш прогресивної архітектури. Акцент у новому плануванні робився на покращенні умов для проживання населення, на будівництві неокласичних адміністративно-культурних комплексів тощо. Загалом, післявоєнна відбудова Німеччини (її східної частини) мала такі важливі моменти, як: будівництво палаців, мегаплощ для демонстрацій, разом з тим здійснювалася активна робота з відновлення інфраструктури та житла; активне будівництво та благоустрій муніципального простору. Досвід Німеччини продемонстрував, що те, що відбувається після війни, може бути важливішим за саму війну. Розглядаються позитиви комунікаційної політики, співпраця зі стейкхолдерами. З досвіду Німеччини зроблено висновок, що відновлення країни залежить від: державних інвестицій (в різноманітні сфери з високим рівнем зайнятості, від сільського господарства до малого бізнесу); розвитку і просування «соціальної ринкової економіки», концепції, яка сприяла вільному ринковому капіталізму тощо. На сьогодні державна економіка України періоду воєнного стану надзвичайно залежить від зовнішньої підтримки. Значна частина поточної допомоги, а також майбутні фінансові обіцянки надходять не як гранти, а як позики.

ДОСЯГНЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ ЧЕРЕЗ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Мирослав Криштанович — 2024-12-26

У сучасному світі активно обговорюється питання досягнення сталого розвитку за допомогою альтернативних джерел енергії.

Метою дослідження є характеристика особливостей досягнення сталого розвитку альтернативних джерел енергії через механізми державного регулювання. Об’єктом дослідження виступає державне регулювання розвитку альтернативних джерел енергії. Основне завдання статті являє собою визначення яким чином досягнути сталого розвитку альтернативних джерел енергії через механізми державного регулювання. Стратегічна зміна фокусу з традиційних джерел на відновлювані, такі як сонячна, вітрова, гідроенергія, стає важливою відповіддю на екологічні, економічні та соціальні виклики глобальної спільноти. Вплив на довкілля від викопного палива спонукає до переходу на чистіші технології, які зменшують викиди парникових газів і сприяють збереженню біорізноманіття та якості життя. Водночас, такий перехід вимагає активної участі держави в регулюванні і стимулюванні відповідного сектора, що підкріплюється необхідністю створення нових робочих місць та зменшення енергетичної залежності.

Доведено, що сутність досягнення сталого розвитку альтернативних джерел енергії полягає у переході від викопних видів палива, які надзвичайно шкідливі для довкілля, до відновлюваних джерел, таких як сонячна, вітрова, гідроенергія та біомаса.

Державне регулювання є вирішальним у стимулюванні впровадження альтернативних джерел, встановленні економічних стимулів, формулюванні стандартів енергоефективності та забезпеченні дотримання екологічних норм. Це сприяє не лише зміцненню енергетичної безпеки держави, але й формуванню нового підходу до використання ресурсів, що забезпечує баланс між потребами сьогодення і майбутнього.

Важливу роль у процесі грає також міжнародна кооперація та партнерство, що відкривають шляхи до обміну технологіями та інвестиціями. Освітні програми та залучення громадськості підвищують обізнаність населення та підтримку ініціатив, спрямованих на сталий розвиток.

КЛАСТЕРИЗАЦІЯ ЯК НАПРЯМОК ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ М’ЯСОПРОДУКТОВОГО СЕКТОРУ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

Андрій Наконечний — 2024-12-26

Узагальнено теоретичні підходи до сутності поняття «м’ясопродуктовий комплекс», обґрунтовано його місце в структурі агропромислового комплексу. Доведено сутність та складові механізм економічної взаємодії на ринку м’яса. Встановлені засади державної політики щодо м’яса та м’ясопродуктів. Обґрунтовано політику кластеризації як напрямок державного регулювання ринку м’ясної сировини та м’ясних продуктів. Визначені переваги кластерного підходу у виробництві та переробці м’ясної сировини. На основі дослідження м’ясного комплексу Одеської області виокремлено види кластерів. Встановлені типи управлінських та економічних взаємозв’язків, що є передумовою формування кластерної структури. Доведено, що кластерні структури у м’ясному комплексі Одеської області перебувають у первинному (зародковому) стані та мають подрібнену структуру.

РОЛЬ ВІДКРИТИХ ДАНИХ ТА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ДЕРЖАВИ

Артем Серенок — 2024-12-26

Проаналізовано правовий механізм використання відкритих даних та штучного інтелекту в сучасних умовах розвитку цифрової інфраструктури держави. Визначено, що за останні роки відбулися суттєві організаційні та нормативні зміни, які стосуються як сфери розвитку штучного інтелекту так і сфери відкритих даних. Насамперед схвалено концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні та представлена дорожня карта з регулювання штучного інтелекту в Україні, а також оновлений перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних.

Аналіз державної політики в сфері розвитку штучного інтелекту та сфері відкритих даних свідчить, що саме на державу покладається головна організуюча, координуюча та контролююча роль у відносинах, що виникають у процесах впровадження новітніх ІКТ.

З’ясовано, що за результатами Індексу готовності уряду до штучного інтелекту (Government AI Readiness Index 2023) Україна посіла 60-е місце серед 193 країн світу. Крім того, незважаючи на військове вторгнення, Україна залишається одним з лідерів в сфері відкритих даних серед країн Європи та займає 3-ю сходинку за останнім рейтингом The Open Data Maturity 2023 (ODM), тобто є законодавцем трендів з відкритих даних у Європі.

Визначено, що вже сьогодні в Україні штучний інтелект активно використовують у різних напрямах. Технології штучного інтелекту та відкриті дані вже допомагають Україні у боротьбі в різних сферах і аспектах, а також будуть важливим інструментом для відновлення країни та її економіки.

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЄКТІВ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА: СВІТОВИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ (англ)

Тетяна Фольгіна — 2024-12-26

Актуальність завдання щодо вироблення ефективного в українських умовах механізму державно-приватного партнерства обумовлено важливістю даного інституту для стратегічного розвитку регіонів. В то же час, на сучасному етапі розвитку економічних відносин, з урахуванням глобалізаційних тенденцій та пов’язаних з цим трансформаційних процесів, система взаємодії інститутів державного та приватного секторів набуває все більшого значення. Нестабільність, схильність до системних криз і нестача ресурсів у держави для фінансування розвитку усієї необхідної інфраструктури передбачають активізацію державних інститутів з метою підтримки та стимулювання національних підприємницьких ініціатив. У цих обставинах однією з найбільш адекватних сучасним реаліям форм сприяння регіональному розвитку виступає модель державно-приватного партнерства, що довела свою високу ефективність у багатьох розвинених країнах.

У статті через аналіз особливостей організаційно-управлінського механізму державно-приватного партнерства в країнах світу автори виявляють його потенціал як інститут розвитку територій та стимулювання підприємницької діяльності. На прикладі успішно реалізованих проєктів у Франції, Великій Британії, Фінляндії, США та Канаді досліджено практичні аспекти впровадження моделі державно-приватного партнерства.

Продемонстровано, що ініціативи розвитку інфраструктури, охорони здоров’я, освіти, транспортного сполучення тощо, реалізовані за допомогою ДПП мають позитивний ефект, незважаючи на наявні певні проблеми у реалізації. Спираючись на результати розвитку ДПП в Європейському Союзі та окремих країнах, обґрунтовано можливості вдосконалення даного механізму взаємодії держави й бізнесу на регіональному рівні.

На підставі проведеного аналізу вітчизняного досвіду реалізації проєктів державно-приватного партнерства в Україні наголошується на тому, що хоча створена певна нормативна база для реалізації таких проектів, значний відсоток договорів на їх реалізацію не був доведений до завершення.

На основі проведеного аналізу автори зазначають, що інструменти використані в різних країнах мають свою специфіку та відмінності. Водночас їх поєднує наявність суспільно значущої мети та взаємовигідний характер. Механізм державно-приватного партнерства дозволить вирішити державні завдання з переходу України до інноваційного соціально орієнтованого типу економіки, створення сучасної регіональної інфраструктури, не витрачаючи значних коштів з бюджету, забезпечуючи високу якість об’єктів і їх ефективне використання.

КЛЮЧОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Теодозія Чернецька — 2024-12-26

Метою дослідження є детальна характеристика особливостей формування та реалізації державно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку в умовах посиленої цифровізації. До завдань роботи належить аналіз сучасних тенденцій цифрової трансформації, визначення впливу цифровізації та інноваційних потреб на механізми державно-приватного партнерства, а також оцінка ефективності використання цього партнерства для стимулювання економічного та соціального розвитку. Об'єктом дослідження виступає державно-приватне партнерство як форма співпраці між державними структурами та приватним сектором. Методологія дослідження базується на комплексному підході, включаючи синтез та аналіз наукової літератури, морфологічний аналіз для групування системних засад партнерства, графічні та табличні методи для якісного представлення результатів, а також абстрактно-логічний метод для формування теоретичних узагальнень та висновків. Актуальність теми обумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, які стають ключовим фактором економічного та соціального прогресу, а також необхідністю інтеграції інноваційних рішень для забезпечення конкурентоспроможності країни на глобальному рівні. Державно-приватне партнерство виступає ефективним механізмом об'єднання ресурсів та експертизи державного та приватного секторів, що сприяє швидкому впровадженню новітніх технологій, модернізації інфраструктури та покращенню якості державних послуг. Результати дослідження демонструють, що цифровізація значно покращує комунікацію та координацію між партнерами, оптимізує використання ресурсів та знижує витрати на реалізацію проектів державно-приватного партнерства. Встановлено, що цифрові технології стимулюють інноваційний розвиток, забезпечуючи доступ до передових рішень та сприяючи створенню інноваційних екосистем. Дослідження також висвітлює роль державно-приватного партнерства у вирішенні викликів цифровізації, таких як кібербезпека, цифрова нерівність та стійкість інфраструктури, що підкреслює його значення для створення стійкої та інклюзивної цифрової економіки.

ХАРАКТЕРИСТИКА ВПЛИВУ ІНДУСТРІЇ 4.0 НА ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА: ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ

Андрій Шафран — 2024-12-26

Метою даного дослідження є глибока характеристика особливостей впливу Індустрії 4.0 на здійснення державно-приватного партнерства. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання: провести детальний аналіз останніх наукових досліджень і публікацій у сфері державно-приватного партнерства, визначити ключові методи та механізми впливу Індустрії 4.0 на цю форму співпраці, а також оцінити ефективність впровадження цифрових технологій у проектах державно-приватного партнерства. Об’єктом дослідження виступає державно-приватне партнерство як форма співпраці між державними установами та приватними підприємствами, спрямована на реалізацію спільних проектів, що мають соціально-економічне значення. Актуальність теми обумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, які радикально змінюють виробничі та управлінські процеси, що, в свою чергу, потребує нових форм співпраці між державними та приватними секторами для забезпечення ефективної інтеграції інновацій. Перехід до Індустрії 4.0 створює нові виклики та можливості для державно-приватного партнерства, включаючи необхідність високого рівня координації, забезпечення кібербезпеки, адаптацію нормативно-правової бази та розвиток кваліфікованих кадрів. Результати дослідження демонструють, що Індустрія 4.0 значно вплинула на механізми державно-приватного партнерства, підвищивши їхню ефективність, прозорість та здатність до інноваційного розвитку. Цифровізація дозволила створити більш гнучкі та інтегровані платформи для співпраці, що сприяє оперативному обміну інформацією та швидкому реагуванню на зміни ринкових умов. Встановлено, що впровадження новітніх технологій, таких як штучний інтелект, великі дані та Інтернет речей (IoT), сприяє оптимізації управління проектами, покращенню якості послуг та стимулює економічне зростання. Дослідження також виявило нагальну необхідність активної участі всіх залучених сторін зі створенням загального бачення вектору руху, ефективного управління ризиками, агільності у прийнятті рішень та постійного вдосконалення навичок працівників.