Теоретичні та прикладні питання державотворення

РОЗВИТОК ІНФРАСТРУКТУРИ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У КРИЗОВИХ УМОВАХ

Ірина Нагорна — Thu, 28 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті наведено теоретичне узагальнення наукових підходів до розвитку інфраструктури на рівні територіальних громад. Автором проведено аналіз сучасного стану розвитку інфраструктури територіальних громад, зокрема досліджено основні тенденції розвитку інфраструктури у кризових умовах. Визначено основні особливості та проблемні аспекти розвитку інфраструктури в умовах воєнного стану. У статті автор зазначає, сучасні процеси вимагають побудови нових підходів щодо відновлення та подальшого розвитку інфраструктури на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях. Проблеми вдосконалення процесу управління інфраструктурою стають як ніколи актуальними і вимагають розробки та впровадження нових підходів.

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ В УМОВАХ КРИЗИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Оксана Орел — Thu, 28 Dec 2023 00:00:00 +0200

Регіональна політика є основним інструментом ЄС для зменшення регіональних розбіжностей та інвестування в стале та інклюзивне соціально-економічне зростання. Він діє через «спільне управління» між Комісією та державами-членами ЄС. Реалізація згуртованості політики програми вимагає відповідного адміністративний місткість на програма на рівні проектів, створення систем надійного фінансового управління та контролю, а також виконання інших елементів acquis ЄС. Прагнення України досягти європейських демократичних стандартів та зобов'язання в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС вимагають впровадження нових практик у взаємодії органів місцевого самоврядування. Ці нові практики мають включати інструменти місцевої демократії, які довели свою ефективність в інших країнах. Автор доводить, що регіональна політика охоплюється Угодою про асоціацію, згідно з якою ЄС та Україна зобов’язалися сприяти взаєморозумінню та двосторонній співпраці у сфері регіональної політики. Вони також скоєно просування вдосконалених методів формулювання та впровадження регіональної політики, зокрема багаторівневого управління та партнерства. Це включає налаштування створення ефективної нормативно-правової бази, розбудова потенціалу та заходи для посилення транскордонних і регіональних економічних і ділових мереж.

Розробка перспективних планів формування територій громад в регіонах України також є частиною державної підтримки. Новий адміністративно-територіальний устрій має слугувати територіальною основою для формування децентралізованої системи територіального управління, забезпечення найбільш ефективного використання соціальних ресурсів, сталого економічного зростання на основі принципів сталого розвитку та покращення умов життя людей.

ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ В ПІСЛЯКРИЗОВИЙ ПЕРІОД: ЗМІЦНЕННЯ ІНСТИТУЦІЙ ТА ПОТЕНЦІАЛУ

Наталя Колісніченко — Thu, 28 Dec 2023 00:00:00 +0200

Стаття розкриває концептуальне підґрунтя публічного управління в посткризові часи через зміцнення його інституцій та потенціалу. Досліджено трактування термінів «криза», «антикризове управління», «посткризове управління». Розглядаються дві посткризові концепції: посткризовий дискурс, який прагне пояснити та виправдати минулі дії; посткризовий дискурс оновлення, де фокус зосереджений на подоланні обмежень, спричинених кризою, та дослідженні нових можливостей. Прослідковується розвиток посткризових теорій від проактивного управління кризою до цілісних підходів. Розглядаються деякі моделі управління кризою. Порівнюється кризове управління та управління проблемами як тісно пов’язані між собою та аналізуються аспекти управління проблемами, та кроки управління кризами. Розкриваються ключові аспекти кризового менеджменту щодо питань зміцнення інституцій та потенціалу публічного управління.

ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНХ ПОСЛУГ У СФЕРІ РЕЄСРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

Микола Тюхтій, Маргарита Ющенко — Thu, 28 Dec 2023 00:00:00 +0200

Розглянуто можливість удосконалення системи надання адміністративних послуг у сфері реєстрації актів цивільного стану в умовах воєнного стану в Україні враховуючи існуючі виклики. Доведено необхідність передачі повноважень щодо реєстрації актів цивільного стану органам місцевого самоврядування з залученням громадського та бізнес сектору. Визначено необхідність передачі послуг у електронний спосіб, скорочення строків надання таких послуг та введення у вжиток критеріїв якості послуг. Запропоновано необхідність провадження законодавчих змін до чинного законодавства.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Наталя Костенюк — Thu, 28 Dec 2023 00:00:00 +0200

Проаналізовано психологічні особливості прийняття управлінських рішень у сфері національної безпеки. Визначено, що процес прийняття управлінських рішень складається із наступних складових: аналіз проблемної ситуації, яка потребує вирішення; постановка цілі, які необхідно досягнути; альтернативні варіанти вирішення ситуації; обґрунтований вибір однієї із альтернатив. Також проаналізовано, що при прийнятті управлінських рішень у сфері національної безпеки у публічних службовців активізуються такі особистісні компоненти, як: самосвідомість, самоконтроль, високий рівень професійної мотивації, відкритість до нового професійного досвіду та нові адаптивні можливості, достатній рівень саморегуляції, готовність брати відповідальність за прийняті управлінські рішення.

Визначено, що до основних недоліків інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері національної безпеки є затримка у надходженні інформації; інформаційні перешкоди; недостатня розповсюдженість джерел; недостовірність даних; політичний вплив на інформацію.

З’ясовано, що до ключових аспектів, які характеризують складність прийняття управлінських рішень у сфері національної безпеки відносяться багатофакторність; неоднорідність загроз; глобальний контекст; соціальні наслідки; інформаційна складність.

Проаналізовані основні об'єктивні фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень у сфері національної безпеки, тобто закони та нормативи, які регулюють діяльність публічних органів у сфері національної безпеки, можуть суттєво впливати на можливість та обсяги дій службовців; доступ до точної та актуальної інформації є критичним у прийнятті рішень у сфері національної безпеки; фізичне та соціальне середовище, включаючи комунікаційну інфраструктуру та можливість співпраці з іншими органами та країнами, може впливати на реалізацію рішень.

Визначено, що на психологічному рівні процеси прийняття рішення у сфері національної безпеки носять характер суб’єктивних дій та певної психологічної активності. Подальша активність зумовлена виділенням суб’єктом можливих альтернатив відповідно до зовнішніх чинників. Етап реалізації прийнятого рішення передбачає складну і розгалужену активність суб’єкта. На етапі контролю й аналізу результатів і наслідків прийняття рішення реалізується рефлексивна активність суб’єкта та задіється компенсаторна активність як результат активної взаємодії суб’єкта і середовища. На кожному етапі процес прийняття управлінського рішення регулюється системою групової діяльності.

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗРОБКИ ПАСПОРТУ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Олександр Остапенко — Thu, 28 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті досліджуються теоретичні аспекти обґрунтування доцільності розробки «Паспорту безпеки регіону України» як інструменту оцінки стану та прийняття доцільних управлінських рішень у системі забезпечення національної безпеки та визначення механізмів управління складовими національної безпеки на рівні регіону. Обґрунтуванні основні напрямів розробки «Паспорту безпеки регіону України» який буде інструментом оцінки стану та прийняття управлінських рішень на регіональному рівні у системі забезпечення національної безпеки України.

У статті доведено, що існує об'єктивна потреба в розробці Паспорта безпеки регіону. Науково обґрунтована розробка і прийняття такого документу як «Паспорта безпеки регіону» дозволить: розробити індивідуальну, для кожного регіону стратегію й тактику забезпечення безпеки, з урахуванням відмінностей та особливостей кожного регіону України; розробити й реалізувати цільові програми по забезпеченню безпеки регіону від конкретних погроз; удосконалювати нормативну правову базу забезпечення безпеки особистості, суспільства, території регіону, держави; сформувати й забезпечити проведення єдиної політики органів державної влади в регіонах, економічних і соціальних структур в області забезпечення безпеки щодо захисту суб’єктів національної безпеки України з максимальною ефективністю.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

Микола Попов, Іван Комаровський, Володимир Яценко — Thu, 28 Dec 2023 00:00:00 +0200

Питання цифрової трансформації системи публічного управління пропонується розглядати в контексті побудови відповідної моделі, обов’язковою складовою якої повинна бути інформаційна складова. Відповідно до існуючих підходів до представлення системи публічного управління, процес формування інформаційного середовища пропонується розглядати відповідно до концепції «реінжинірингу бізнес-процесів». Доведено, що основою інформаційного середовища системи публічного управління має бути база даних, яка включає модуль аналітичної обробки інформації. Ефективність обміну даними пропонується забезпечити на основі практики «контролінгу» та модульності самої інформаційної системи.

СОЦІО-ГУМАНІТАРНА ПУБЛІЧНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ВИКЛИКІВ ВІЙНИ

Любов Титаренко, Наталя Костенюк, Володимир Яценко — Thu, 28 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті розглянуто спрямування публічної політики в напрямку гуманітарно-орієнтованого розвитку держави в епоху викликів під час війни. Сучасний світовий порядок перебуває у стані інтенсивної трансформації, що передбачає перерозподіл важелів впливу і контролю над планетарними ресурсами, глобалізованою фінансово-економічною системою, енергетичною сферою, регуляцією й домінуванням технологічних комунікацій, набуттям контролю над механізмами міжнародної системи безпеки.

Акцентуючи увагу на спрямованості політики держави в умовах викликів війни, ми стали свідками, що іде війна цивілізації з антицивілізацією, усвідомлюючи, що зважена, відповідальна та ефективно – функціонуюча політика потребує гуманітарного підґрунтя з урахуванням кращого світового і європейського досвіду. Звідси і постають питання, що зумовлюють ефективність використання державою людського потенціалу: а) що і в який спосіб суспільство, держава, влада можуть і спроможні дати людям, котрі попали в скрутні життєві обставини внаслідок втрати домівки, майна, рідних та близьких; б) яким чином активізувати морально-етичний світогляд громадян, і, особливо молодого покоління, що активно залучене до відстоювання незалежності країни; в) питання зміни ціннісних орієнтирів громадськості від суспільства споживання до функціональних відносин підтримки людського життя.

Спрямованість політики держави розглядаємо в напрямку вітчизняного цивілізаційного розвитку, захисту України від наявних небезпек війни, суспільних викликів і змін, перспектив відновлення та підтримки громадськості владними структурами.

НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ТА ПУБЛІЧНИХ ЕЛЕКТРОННИХ ПОСЛУГ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Галина Куспляк, Ігор Куспляк, Артем Серенок — Thu, 28 Dec 2023 00:00:00 +0200

Проаналізовано правовий механізм надання адміністративних послуг в електронному вигляді. Визначено, що за останні роки відбулися суттєві організаційні та законодавчі зміни, які стосуються усієї сфери надання адміністративних послуг. Насамперед змінився головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері надання адміністративних послуг.

Аналіз низки законодавчих та інших нормативно-правових актів свідчить, що саме на державу покладається головна організуюча, координуюча та контролююча роль у відносинах, що виникають у процесі впровадження електронних адміністративних послуг.

З’ясовано, що державна політика в сфері адміністративних послуг, зокрема і електронних послуг спрямована на утвердження функціонування сервісної держави – держави для громадян і бізнесу, забезпечення належної реалізації прав фізичних та юридичних осіб y сфері надання публічних, у тому числі адміністративних, послуг, створення сучасної інфраструктури, зручних та доступних електронних сервісів для надання таких послуг.

Проаналізовані дефініції «адміністративна послуга», «публічна послуга», «електронна публічна послуга», які закріплені в законодавстві України, яке визначає засади надання електронних публічних послуг, публічних послуг, комплексних електронних публічних послуг, автоматичного режиму надання електронних публічних послуг.

Визначено, що незважаючи на певні труднощі, які виникли в перші тижні війни держава досить успішно впоралася з викликами у сфері надання послуг. Виправданими були й окреме обмеження надання послуг та доступу до деяких реєстрів, і поетапне відновлення по критичних групах послуг. Електронні послуги показали ряд переваг, які потрібно враховувати в подальшому. Серед них стійкість до зовнішніх впливів; можливість доступу з будь-якого місця. можливість швидкого збереження даних і резервне їх копіювання, що зменшує ризик втрати важливої інформації внаслідок війни; посилення безпеки та контролю доступу, так як забезпечується високий рівень захисту даних та контролю доступу, що дозволяє уникнути несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації.

ІСТОРИЧНИЙ НАРИС СТАНОВЛЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ НА ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Денис Ісайко — Thu, 28 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано історичні особливості становлення взаємодії органів публічної влади в системі національної безпеки на території сучасної України. Сформоване авторське розуміння етапності цього процесу та визначено його п’ять послідовних та взаємопов’язаних складових: середньовічний етап (з початку української державності до кінця ХVIII ст.), імперський етап (з кінця ХVIII ст. до початку ХХ ст.), етап української революції (1917-1921 роки), радянський етап (1921-1991 роки) та етап незалежності (з 1991 року по сьогодення).

Аргументовано, що на середньовічному етапі не виникло певних умов, які б сприяли концептуальному вираженню та оформленню національної безпеки як сфери публічного управління. Разом з тим, окрема діяльність органів публічної влади та погляди тогочасних управлінців на проблематику у досліджуваній сфері, стали основною для становлення взаємодії на подальших етапах. З’ясовано, що під час імперського етапу вперше сформувались та почали активно діяти органи публічної влади, до повноважень яких відносилось вчинення дій, спрямованих на захист державного ладу, суверенітету та територіальної цілісності. При цьому, останні, попри відсутність прямих управлінських та нормативних засад, взаємодіяли між собою шляхом обміну інформацією, значимою для національної безпеки. Визначено, що етап української революції ознаменувався формуванням думки про необхідність забезпечення національної безпеки самостійної Української Держави для захисту національних інтересів українського суспільства. Крім того, сформовано низку профільних органів публічної влади, які стали прототипом для сучасних спецслужб, насамперед української армії, безпекових та розвідувальних органів, які взаємодіяли між собою для відбиття зовнішньої загрози. Також, закцентовано увагу на тому, що під час радянського етапу сформовано цілісну систему органів публічної влади у сфері забезпечення національної безпеки, які взаємодіяли між собою у різних формах під впливом реформ та глобальних подій світової політичної обстановки, а також створено нормативні умови для здійснення спільної діяльності.

Наголошено, що існуючий історичний досвід став основою для побудови системи забезпечення національної безпеки під час етап незалежності та вказав на необхідність взаємодії профільних органів публічної влади, особливо в період війни з Російською Федерацією.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ПУБЛІЧНИХ УПРАВЛІНЦІВ

Олег Долженков — Thu, 28 Dec 2023 00:00:00 +0200

Проаналізовано шляхи вдосконалення адміністративної культури посадовців органів державної влади та місцевого самоврядування. Визначено, що недооцінка моральної та професійної відповідальності управлінців призводить до деформації всієї системи державного управління. Також проаналізовано, що організаційна культура адміністративних органів формується на основі чотирьох основних джерел: нормативно-правових актів; ідей та цінності лідерів; колективного досвіду посадових осіб; поглядів та цінностей, представлених новими членами. При цьому низька якість державних послуг, непрофесіоналізм, корупція, хабарництво тощо, свідчать про низьку культуру управління та, як наслідок, низьку конкурентоспроможність України.

Визначено, що професіоналізм обов’язково враховує моральні якості особистості. Моральні якості державного службовця, його дотримання норм професійної етики, його репутація мають стати одним із найважливіших елементів його професійних здібностей. Критеріями нових моделей відбору персоналу мають стати є відповідальність, доброта, принциповість, чесність, патріотизм, чесність, вміння спілкуватися та співпрацювати, вміння працювати в команді.

З’ясовано, що етика державних службовців є одним із ключових факторів побудови системи надання адміністративних послуг на демократичних засадах, тому від ступеня виконання цих правил залежить загальна якість державної служби в Україні.

Визначено, що етична складова є важливою частиною адміністративної культури на державній службі. Одним із найважливіших засобів консолідації етичними вимогами до державних службовців є їх кодифікація. Значення етичних норм у розвитку адміністративної культури ґрунтується на їх впливі на підвищення довіри населення, забезпечення ефективності управління, покращення відносин у системі державного управління тощо. В адміністративній культурі мораль державного службовця є загальнолюдською нормою, згідно з якою не можна зловживати посадою державного службовця для досягнення особистих егоїстичних цілей.

Зроблено висновок, що при розробці етичних кодексів важливо чітко визначити їх спрямованість (на моральне саморегулювання, на адміністративне регулювання, на верховенство права), важливим є використання засобів впливу на посадових осіб. Практика показує, що часто дотримуються підходу юридичного закріплення етичних норм. Крім того, досвід останніх років має диверсифікацію створення таких кодексів на рівні відомства, галузі, окремих установ та регіонів, які можуть краще відображати цінності та вимоги служби суспільних інтересів на різних рівнях влади.

РІВЕНЬ ВОЛОДІННЯ ПРАЦІВНИКАМИ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ НЕОБХІДНИМИ ЗНАННЯМИ, ВМІННЯМИ І НАВИЧКАМИ

Євген Красников — Thu, 28 Dec 2023 00:00:00 +0200

Виклики сьогодення вимагають формування високопрофесійного інституту публічної служби в Україні, забезпечення умов його ефективного функціонування завдяки кваліфікованому персоналу, здатному на високому рівні проводити політику держави, вчасно реагувати на трансформаційні виклики. Саме тому дедалі більшої актуальності набуває дослідження проблематики оцінки рівня володіння працівниками органів публічної влади необхідними знаннями, вміннями і навичками для ефективного функціонування органів влади та якісного надання публічних послуг.

У статті проведений аналіз рівня володіння працівниками органів публічної влади Північно-Східного регіону України необхідними знаннями, вміннями і навичками, їх здатність ефективно виконувати поставлені перед ними завдання, а також надавати якісні публічні послуги. За допомогою даного дослідження виявлено кращі і гірші професійні характеристики, якими володіють службовці органів місцевої влади.

У статті автором залежно від профілюючих видів діяльності співробітників органів публічної влади всі знання, вміння і навички, що пропонувалися респондентам для розгляду, було розподіллено на кілька груп за ступенем їхньої важливості для виконання конкретних видів робіт, що в свою чергу дозволило виділити основні професійні прогалини для тієї чи іншої категорії службовців органів публічної влади.

Автором визначено найбільш розповсюджені професійні недоліки службовців органів місцевої влади та запропоновано шляхи, які сприятимуть досягненню більш ефективних результатів у зазначену напрямку.