СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПОВ’ЯЗАНА З «ЛІКАРСЬКИМИ ПОМИЛКАМИ» В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.35432/tisb282022285196Ключові слова:
судово-медична експертиза, «лікарські помилки», судово-експертні установи, методика експертизи, лікарі-консультантиАнотація
Проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо статистичних показників смертності у зв’язку з лікарськими помилками в провідних країнах світу. Встановлено, що різноманітні недоліки у наданні медичної допомоги перебувають серед основних причин смертності пацієнтів. В Україні не ведеться офіційної статистики щодо «лікарських помилок», хоча від професійної недбалості щорічно вмирають десятки пацієнтів.
З’ясовано, що фактично єдиним доказом неякісного лікування (надання медичної допомоги) є судово-медична експертиза, що призначається у рамках кримінальних проваджень і цивільних справ.
Визначено, що до основних проблем організації і проведення судово-медичної експертизи у «лікарських справах» є відсутність чітких інструкцій, алгоритмів дій, нормативно-правової бази. А також існування подвійного підпорядкування спеціалізованих судово-експертних установ, таким чином обласні бюро судово-медичної експертизи підпорядковуються одночасно Головному бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я України та обласній раді.
Вивчено основні підходи до поняття «лікарські помилки». Проаналізовано класифікації щодо «лікарських помилок» залежно від суті і зв’язку з лікувально-діагностичним процесом. Розглянуто основні нормативно-правові акти на основі яких проводиться комісійна експертиза до якої відносяться так звані «лікарські експертизи».
Проаналізовано методику організації й виконання судово-медичних експертиз за «лікарськими справами»», яка складається з наступних етапів: підготовчий, організаційно-інформаційний, аналітично-оцінюючий й заключний (із формулюванням підсумків і складанням «Висновку експерта») на основі досліджень науковців.
Запропоновано основні заходи щодо організації і проведення судово-медичних експертиз пов’язаних з «лікарськими помилками» в Україні серед яких:
удосконалення нормативно-правового забезпечення; реформування системи судово-медичної експертизи; підвищення кваліфікації експертів; розвиток технологічного оснащення бюро судово-медичних експертиз; створення механізму контролю; впровадження медіації.
Посилання
Інструкція про проведення судово-медичної експертизи: затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я № 6 від 17.01.1995. Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0248-95
Кримінальний кодекс України: Кодекс України, Закон від 05.04.2001 № 2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text
Плетенецька А. О. Сучасний стан питання про судово-медичні аспекти помилок, що виникають при наданні медичної допомоги. Інтегративна антропологія. – 2014. – № 1 (23). – С. 63–68.
Плетенецька А.О., Легедза А.В. Особливості правового врегулювання та судово-медичної оцінки надання медичної допомоги в Україні. Назва з екрану. URL:http://ir.librarynmu.com/bitstream/123456789/850/1/PletenetskaMedCareUkr.pdf
Про судову експертизу: закон України від 25.02.1994 № 4038-XII : ред. від 17.10.2019. Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4038-12
Сибірна Р. Сибірний А. Особливості проведення судово-медичної експертизи лікарських помилок. Назва з екрану. URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2018/jun/13361/41.pdf
Франчук В.В. Михайличенко Б.В. Методика організації й виконання судово-медичних експертиз за «лікарськими справами». Медичні перспективи. 2022. Т. 27, № 3. С. 172-180.
Франчук В.В. Судово-медична експертиза у випадках неналежної професійної діяльності медичних працівників: автореф. д-ра мед.н.: 14.01.25. Харьків. Харківський нац. мед. унів., 2020. 43с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).