ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ПУБЛІЧНИХ УПРАВЛІНЦІВ

Анотація

Проаналізовано шляхи вдосконалення адміністративної культури посадовців органів державної влади та місцевого самоврядування. Визначено, що недооцінка моральної та професійної відповідальності управлінців призводить до деформації всієї системи державного управління. Також проаналізовано, що організаційна культура адміністративних органів формується на основі чотирьох основних джерел: нормативно-правових актів; ідей та цінності лідерів; колективного досвіду посадових осіб; поглядів та цінностей, представлених новими членами. При цьому низька якість державних послуг, непрофесіоналізм, корупція, хабарництво тощо, свідчать про низьку культуру управління та, як наслідок, низьку конкурентоспроможність України.

Визначено, що професіоналізм обов’язково враховує моральні якості особистості. Моральні якості державного службовця, його дотримання норм професійної етики, його репутація мають стати одним із найважливіших елементів його професійних здібностей. Критеріями нових моделей відбору персоналу мають стати є відповідальність, доброта, принциповість, чесність, патріотизм, чесність, вміння спілкуватися та співпрацювати, вміння працювати в команді.

З’ясовано, що етика державних службовців є одним із ключових факторів побудови системи надання адміністративних послуг на демократичних засадах, тому від ступеня виконання цих правил залежить загальна якість державної служби в Україні.

Визначено, що етична складова є важливою частиною адміністративної культури на державній службі. Одним із найважливіших засобів консолідації етичними вимогами до державних службовців є їх кодифікація. Значення етичних норм у розвитку адміністративної культури ґрунтується на їх впливі на підвищення довіри населення, забезпечення ефективності управління, покращення відносин у системі державного управління тощо. В адміністративній культурі мораль державного службовця є загальнолюдською нормою, згідно з якою не можна зловживати посадою державного службовця для досягнення особистих егоїстичних цілей.

Зроблено висновок, що при розробці етичних кодексів важливо чітко визначити їх спрямованість (на моральне саморегулювання, на адміністративне регулювання, на верховенство права), важливим є використання засобів впливу на посадових осіб. Практика показує, що часто дотримуються підходу юридичного закріплення етичних норм. Крім того, досвід останніх років має диверсифікацію створення таких кодексів на рівні відомства, галузі, окремих установ та регіонів, які можуть краще відображати цінності та вимоги служби суспільних інтересів на різних рівнях влади.