ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ НАСТАВНИЦТВА НА ПУБЛІЧНІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ

Анотація

Проаналізовано шляхи становлення інституту наставництва в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Визначено, що публічна служба в цілому виступає соціальним інститутом, основною функцією якого є забезпечення виконання повноважень органів публічної влади та осіб, які заміщають публічні посади.

Зазначається, що деякі з проблем розвитку соціального інституту вітчизняної публічної служби можуть бути вирішені через формування субінститутів, інституціоналізації певних соціальних практик, які використовуються в органах публічної влади. Однією з таких практик, що зараз реалізуються у формі кадрової технології, є наставництво. Воно виступає важливим чинником професійного розвитку органів управління, що сприяє збереженню, спадкоємності та розвитку накопиченого досвіду, управлінських умінь, навичок та творчих устремлінь, ціннісних традицій публічної служби. До основних соціальних факторів, що визначають необхідність інституціоналізації наставництва, належать: етизація як інституціоналізація моральних основ службової поведінки публічного службовця, створення кодексів службової етики у форматі організаційної культури органу, необхідність збереження ціннісних орієнтирів, реалізації конституційних прав особистості, розвиток публічної служби не лише як інституту інструментальної керованості, а й як комунікативного інституту соціального управління.

Визначено, що наставництво є соціальною практикою, що історично формується і розвивається й яка визначає цілі, можливості, шляхи, засоби та технології передачі від покоління до покоління соціального досвіду виховання, навчання людей, підготовки до трудової та іншої суспільної діяльності, їх професійної соціалізації в колективному та індивідуальному порядку, припускаючи відтворення в індивідах соціально визначених якостей необхідних суспільству для його самовідтворення, державі для її розвитку, організації для її життєздатності, особистості для самореалізації в соціумі.

З’ясовано, що основними функціями наставництва як субінституту публічної служби є: стратегічна – формування генерації управлінських кадрів, здатних ефективно забезпечувати управління суспільними процесами у сучасних умовах, на основі поєднання парадигм управління за результатами та мережевого управління; пріоритетна – формування та розвиток професійно-управлінської культури публічних службовців; забезпечуюча – випереджальна професійна освіта та розвиток публічних службовців; соціально-технологічний супровід реалізації кадрової стратегії органу публічної влади.

Внутрішніми факторами інституціоналізації наставництва на публічній службі виступають соціально-функціональна необхідність наставництва (об’єктивний фактор) та усвідомлена готовність суб’єктів та об’єктів наставництва до практичної реалізації цієї діяльності (суб’єктивний фактор).

Дійдено висновку, що реалізація наставництва допомагає вирішенню правових, політичних, мотиваційно-економічних, організаційних, моральних. професійно-діяльнісних завдань щодо розвитку самого інституту публічної служби. І це визначає соціально-функціональну необхідність інституціоналізації наставництва. Принципово важливою для інституціоналізації наставництва виступає ідея ролі цієї кадрової технології у розвитку інноваційного потенціалу персоналу органів публічної влади.