СТРАТЕГІЧНІ ПРОВАЙДЕРИ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація

У статті розглянуто роль стратегічних провайдерів публічної політики в умовах Євроінтеграції як під час російсько-української війни так і в умовах післявоєнного відновлення. Визначено особливості функціонування правових механізмів реалізації стратегічних ініціатив, плануванню та аналізу державних бюджетних програм, забезпечуючи зворотний зв’язок та взаємодію з зацікавленими сторонами, що є вирішальним для розробки дієвої публічної політики в умовах Євроінтеграції. Визначено характерні риси громадського контролю для забезпечення прозорості, підзвітності та ефективності урядування. Розкрито роль залучення громадян через різноманітні форми громадського контролю, отже саме на публіку спрямовано дискурс публічності діалогу влади із суспільством включаючи публічні слухання, соціологічні опитування та цифрові платформи для участі, а також застосування місцевих референдумів як інструменту прямої демократії. Охарактеризована специфіка сфери компетенції публічної політики, а саме: соціальну: як контроль та підтримка діяльності різних служб соціального захисту, до яких можна віднести пенсійне забезпечення, установи охорони здоров’я, школи та інші навчальні заклади, комунальні послуги та громадський транспорт, правоохоронні органи, антикорупційні органи; цивільно-політичну: як система добровільних громадянських асоціацій, покликаних відстоювати права окремих груп інтересів, і навіть інститути дослідження громадської думки моніторингу громадської підтримки офіційної політики та її коригування у разі неприйняття громадянами; соціокультурну: як поширення та підтримка у суспільстві єдиних культурних, моральних і духовних цінностей, пов’язаних, зазвичай, з демократією та лібералізмом. Показано процес створення демократизації публічно-управлінських відносин, направлених на переосмислення й перепрограмування політичного спектру дій державних органів влади на тісну співпрацю з органами місцевого самоврядування для забезпечення самоорганізованих ланок суспільства, зокрема об’єднаних територіальних громад, якісними соціальними послугами. Набуло подальшого розвитку положення щодо подальшої конкретизації досягнення цілей європейської інтеграції та забезпечення стійкості економіки, публічна політика своєю основною метою ставить побудову партнерських та рівноправних відносин між державою (владою) та громадянським суспільством, вона покликана включити громадськість у процес розробки та прийняття політичних рішень, активізувати самодіяльність громадян, пробудити їхню енергію та участь, спрямовану на покращення та зміцнення свого власного. Розглядаючи публічну політику як сферу діалогу, можна назвати такі її функції, як: комунікативна; інтегративна; конфліктологічна; політико-управлінська; функція політичної соціалізації; функція цивільного контролю. Доведено, що для України є надзвичайно важливим питання набуття членства в Європейському Союзі і прагнути відповідати його стандартам та критеріям. Отже, задля виконання вимог з боку України як кандидата на вступ в члени ЄС потрібно адаптувати національне законодавство до Закону України «Про медіа». У контексті нових загроз і викликів, спричинених повномасштабною війною Російської Федерації проти України, визначається нагальна потреба в оновленні національного законодавства, на таких підставах, як: вимога часу; адаптація до вимог ЄС; повномасштабна війна. Саме в таких умовах необхідно прописати додаткові норми в національне законодавство України.