ДО ПИТАННЯ ПРО ПОНЯТТЯ ТА ЧИННИКИ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ

Анотація

У статті розкривається зміст та особливості організаційної культури органів прокуратури України в умовах трансформації системи публічного управління, що вимагає глибокого розуміння її складових та динаміки. Наголошено, що реформування прокуратури супроводжується не лише змінами у структурі й компетенціях, але й формуванням нових підходів до управління персоналом, оцінюванням доброчесності та професійної майстерності, що безпосередньо впливає на організаційну культуру та її здатність адаптуватися до сучасних викликів. Ці зміни спрямовані на підвищення ефективності та суспільної довіри до інституції. Аналізуються наукові джерела, які висвітлюють загальні проблеми організаційної культури в публічному управлінні, створюючи теоретичну базу для специфічного дослідження прокурорського середовища. Акцентується на теоретичних підходах до розуміння культури організації, зокрема через призму праць вітчизняних і зарубіжних авторів, а також на феномені організаційної культури як соціального конструкта, що формує цінності, моделі поведінки, етичні стандарти та професійні уявлення, які передаються новим членам колективу. Розуміння цих теоретичних аспектів є ключовим для розробки дієвих стратегій культурних змін.

Розглядається специфіка організаційної культури в органах прокуратури порівняно з іншими правоохоронними структурами – поліцією, Службою безпеки України, ДБР, НАБУ, БЕБ тощо, що дозволяє виявити її унікальні риси. Зазначено, що культура прокуратури традиційно характеризується високим рівнем формалізації, централізації, жорсткою ієрархією, правовим формалізмом та певною стриманістю до інновацій, що зумовлено специфікою її наглядових та процесуальних функцій. У противагу цьому інші силові органи, особливо новостворені, часто більше зорієнтовані на оперативність, гнучкість, проектний підхід і активну взаємодію з громадянами та іншими стейкхолдерами. Таблиця зіставлення основних параметрів (місії, ступеня організаційної автономності, особливостей професійної етики, декларованих та реальних цінностей, системи підготовки та розвитку кадрів тощо) наочно ілюструє ключові відмінності та потенційні напрямки для запозичення кращих практик. Сформульовано ключові ознаки організаційної культури органів прокуратури: високий рівень професіоналізму та компетентності, особлива увага до етичних стандартів поведінки, певна закритість системи, виражений внутрішній корпоративізм, а також неухильна орієнтація на дотримання правових норм і процедур у всіх аспектах діяльності. Обґрунтовано, що трансформація організаційної культури є тривалим і складним процесом, який потребує подальших комплексних досліджень на рівні окремих підрозділів прокуратури (Офіс Генерального прокурора, обласні, окружні прокуратури) для врахування регіональної специфіки, а також нагального запровадження сучасних систем управління культурою як невід'ємного інструменту кадрового розвитку, підвищення мотивації працівників та загальної ефективності функціонування інституції. Такі дослідження допоможуть розробити цільові програми для посилення позитивних аспектів культури та мінімізації негативних.