ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ В ДЕРЖАВНОМУ ТА ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ

Анотація

У статті аналізується проблема корупції в системі державного та публічного управління України, яка ідентифікується як одна з ключових загроз ефективності державних інституцій, утвердженню правової держави, реалізації демократичних принципів та процесам євроінтеграції. Детально розглядаються сутність, основні види корупції, включаючи системну, політичну та корупцію у державних закупівлях, а також її далекосяжні соціально-політичні та економічні наслідки, зокрема підрив довіри громадян та гальмування розвитку.

Проводиться критичний аналіз поточного стану та ефективності системи запобігання корупції. Оцінюється чинна нормативно-правова база, зокрема Закон України "Про запобігання корупції", та діяльність ключових антикорупційних інституцій, таких як Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), висвітлюючи їхні досягнення та суттєві виклики, серед яких недостатня автономія, політичний вплив, проблеми з кадровим та фінансовим забезпеченням, а також низька результативність у притягненні до відповідальності. Окрему увагу приділено питанням прозорості державних закупівель через систему ProZorro та її обмеженням, недолікам системи електронного декларування, а також формальному характеру заходів із формування антикорупційної культури серед посадовців.

На основі проведеного аналізу обґрунтовуються комплексні шляхи удосконалення механізмів запобігання та протидії корупції. Пропонуються конкретні заходи, що включають реформування інституційної структури через забезпечення реальної незалежності, професіоналізації та належного ресурсного забезпечення антикорупційних органів, вдосконалення процедур добору кадрів та посилення внутрішнього контролю. Також наголошується на необхідності підвищення правової свідомості та антикорупційної культури шляхом запровадження дієвого, практично орієнтованого антикорупційного навчання для держслужбовців, імплементації етичних кодексів та створення ефективних механізмів захисту викривачів. Важливими напрямами є цифрова трансформація державного управління для мінімізації людського фактору та підвищення прозорості процесів, посилення ролі громадського контролю через створення сприятливих умов для активної участі громадянського суспільства та медіа, а також активне міжнародне співробітництво. Останнє передбачає поглиблення взаємодії з міжнародними партнерами (зокрема ЄС, OLAF, Europol, Eurojust) для обміну досвідом, гармонізації законодавства, розслідування транснаціональних корупційних справ та впровадження передових антикорупційних стандартів.

Стаття підкреслює, що лише системний, стратегічно орієнтований підхід, що поєднує інституційні, правові, технологічні та культурні зміни, за умови взаємодії держави, суспільства та міжнародних партнерів, може призвести до реального зменшення рівня корупції в Україні. Перспективи подальших досліджень пов'язуються з вивченням впливу новітніх цифрових технологій на ефективність антикорупційних заходів.