ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНСЬКІЙ СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження викликів та перспектив формування антикорупційної культури в українській системі охорони здоров’я. Підкреслюється, що на сучасному етапі розвитку держави, особливо в умовах воєнного стану та обмежених ресурсів, антикорупційна культура є не лише правовим або адміністративним, а передусім гуманітарним і ціннісним явищем, від якого значною мірою залежить ефективність системи медичного забезпечення населення. Акцент зроблено на багатовимірності проблеми, яка включає як об’єктивні чинники (низька заробітна плата, нестача ресурсів, слабка підзвітність), так і суб’єктивні аспекти (толерантність до неформальних практик, слабка правосвідомість, відсутність внутрішньої мотивації до доброчесної поведінки). У роботі наголошено, що корупція в медичній сфері не лише знижує якість і доступність послуг, а й підриває легітимність публічної влади, що особливо небезпечно в умовах тривалої нестабільності.

Автором виокремлено основні перепони, що ускладнюють становлення антикорупційної культури в медичному секторі, зокрема низький рівень правової обізнаності медичних працівників, формалізм у впровадженні внутрішніх антикорупційних процедур, обмежена інституційна спроможність громадського контролю, брак цифрових інструментів прозорості, недосконалість механізмів притягнення до відповідальності. У той же час стаття окреслює і перспективні напрями трансформації ситуації: розвиток етичного лідерства, впровадження електронних сервісів у сфері охорони здоров’я, зміцнення громадського нагляду, вдосконалення навчальних програм для медиків, які мають включати антикорупційні модулі.

На основі проведеного аналізу обґрунтовано необхідність системного та міждисциплінарного підходу до формування антикорупційної культури в медичній галузі. Аргументовано, що лише поєднання правових, управлінських, освітніх і комунікативних стратегій здатне забезпечити довгостроковий ефект та створити умови для стійкого спротиву корупції на всіх рівнях. Окрему увагу приділено тому, що без участі громадянського суспільства, прозорості управлінських рішень і підтримки доброчесної поведінки з боку держави неможливо досягти справжніх змін. У цьому контексті антикорупційна культура розглядається не лише як сукупність норм поведінки, а як фундамент для довіри до системи охорони здоров’я, що є критично важливою для національної безпеки та соціальної стабільності.