ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ЯК ІНСТРУМЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ ЗГУРТОВАНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті здійснено огляд сучасних наукових підходів інклюзивної освіти як інструменту соціальної згуртованості в умовах воєнного стану, з особливою увагою до її комунікативного аспекту. Проаналізовано внесок українських дослідників, які висвітлюють ключові виклики інклюзивного освітнього процесу та пропонують адаптивні та інноваційні стратегії його організації. З’ясовано, що науковці особливу увагу приділяють питанням ресурсної підтримки, цифрових комунікацій, міждисциплінарного супроводу, а також психологічного забезпечення учасників освітнього процесу. Результати досліджень підтверджують, що інклюзивна освіта дедалі більше розглядається як соціальний інститут, здатний забезпечити інтеграцію, солідарність і діалог між різними соціальними групами в умовах глибоких суспільних потрясінь.

У статті досліджується інклюзивна освіта як стратегічний соціальний механізм, що сприяє зміцненню соціальної згуртованості в умовах воєнного стану. Здійснено аналіз трансформації ролі інклюзії: від забезпечення освітніх прав осіб з особливими потребами – до формування стійких комунікативних зв’язків у соціумі. Акцент зроблено на комунікативному аспекті інклюзивної освіти, що забезпечує ефективну взаємодію між учасниками освітнього процесу, а також виконує низку важливих соціальних функцій – інтеграційну, комунікативно-підтримувальну, адаптивно-модераторську, координаційну, інформаційно-просвітницьку та мобілізаційну. Особлива увага приділена аналізу комунікативних процесів, що відповідають потребам здобувачів освіти в умовах війни, а також ролі педагогічних працівників як модераторів інклюзивного діалогу, фасилітаторів довіри та емоційної безпеки. Представлено порівняльний аналіз критерів, що дозволяють оцінити функціонування інклюзивної освіти в мирний час, в умовах воєнного стану та у післявоєнний період. Підкреслено, що інклюзивна освіта в умовах війни є не лише засобом освітньої адаптації, але й інструментом подолання соціальної роз’єднаності, відновлення міжособистісних зв’язків і забезпечення сталого розвитку громадянського суспільства відповідно до європейських гуманістичних цінностей.