МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Анотація

У статті визначено та обґрунтовано методологічні підходи до формування ефективної державно-громадської взаємодії в процесі реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я з урахуванням сучасних викликів. Визначено, що такі підходи базуються на принципах партисипативності, інклюзивності та прозорості, що забезпечують ефективне і справедливе залучення громадськості до розробки і реалізації політики. З’ясовано, що державно-громадська взаємодія виступає системоутворюючим механізмом підвищення ефективності, легітимності та сталості державної політики, ґрунтуючись на партнерстві між державою та зацікавленими сторонами з урахуванням реальних потреб населення. Встановлено, що успішність цих процесів залежить від партнерських відносин між державними інституціями, експертним середовищем та громадянським суспільством, що дозволяє враховувати реальні потреби, цінності й пріоритети населення. Проведений аналіз свідчить про те, що застосування різноманітних інструментів та механізмів взаємодії, таких як громадські консультації, дорадчі ради, платформи для публічного діалогу, цифрові інструменти, розширює доступ до участі у процесах ухвалення рішень, сприяє більш глибокому розумінню проблем та викликів у сфері охорони здоров’я. Наголошено на необхідності забезпечення принципів інклюзивності, прозорості, підзвітності, а також інтеграції різноманітних зацікавлених сторін із гнучкістю та адаптивністю управлінських процесів. Обґрунтовано доцільність розвитку партнерства, комунікації, потенціалу громад, лідерства та інтеграції ресурсів для сталого функціонування державно-громадської взаємодії. Наголошено на тенденції відходу від централізованої моделі управління до моделі спільної відповідальності держави і громадян, що вимагає формування ефективних механізмів партнерства та прозорої комунікації для досягнення спільних цілей у сфері охорони здоров’я. Доцільним є вдосконалення механізмів взаємодії як основного чинника підвищення ефективності, справедливості та сталості державної політики у сфері охорони здоров’я. Такий підхід робить політику у сфері охорони здоров'я більш людиноцентричною, враховуючи потреби та очікування як пацієнтів, так і медичних працівників. Саме це стає запорукою успішної імплементації рішень та побудови стійкої й ефективної системи охорони здоров'я в довгостроковій перспективі.