ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ ТА ВІРТУАЛЬНІ АКТИВИ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Анотація

У статті проаналізовано правову природу електронних грошей та віртуальних активів у контексті цифровізації виконавчого провадження в Україні. Розглядаютьсмя різні підходи до визначення електронних грошей, зокрема азійський, європейський та український, а також розглядаються відповідні положення національного та європейського законодавства. Також висвітлено динаміку емісії електронних грошей банками в Україні з 2021 по 2024 рік, відзначаючи зменшення кількості учасників ринку, що, ймовірно, спричинено посиленням регулювання та переходом до віртуальних активів. Окрему увагу приділено правовому статусу віртуальних активів згідно з українським законодавством. Хоча Закон України «Про віртуальні активи» формально вводить це поняття, він залишається неузгодженим із чинним законодавством, особливо в частині примусового виконання. Наразі відсутній комплексний правовий механізм звернення стягнення на віртуальні активи, що створює перешкоди для виконання судових рішень. У статті пропонується порівняльний аналіз понять «віртуальні активи», «криптовалюти» та «електронні гроші» за низкою критеріїв для висвітлення їхніх відмінностей та спільних рис. Це порівняння має на меті уточнити термінологію та виявити прогалини в регулюванні, що перешкоджають зусиллям у сфері примусового виконання. Проблема «холодних гаманців» розглядається як особливий виклик у виконавчому провадженні, оскільки вони функціонують поза межами досяжності традиційних інструментів примусового виконання через свою децентралізовану та часто офлайнову природу. Ця технічна автономність ускладнює відстеження, арешт та стягнення активів, створюючи як правові, так і практичні труднощі. З огляду на триваючу цифровізацію виконавчих процедур, дослідження наголошує на важливості розробки спеціалізованих інструментів для ідентифікації, заморожування та стягнення цифрових активів. Розглядаються перші кроки Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА), яке розпочало співпрацю з криптобіржами та використання криптовалютної аналітики. Однак ці ініціативи наразі є фрагментарними та не мають міцного законодавчого підґрунтя. Також аналізується українська судова практика, зокрема у кримінальних та цивільних справах, що стосуються віртуальних активів. Хоча суди почали розглядати питання арешту та стягнення активів, відсутність деталізованих процесуальних механізмів часто робить ці рішення неможливими до виконання на практиці.

Стаття доходить висновку про нагальну потребу комплексного правового регулювання електронних грошей та віртуальних активів у межах системи примусового виконання. Це включає адаптацію виконавчого законодавства, посилення технічних можливостей та розвиток міжвідомчої співпраці. У ширшому контексті узгодження українського регулювання з Регламентом MiCA матиме вирішальне значення для забезпечення правової визначеності, зміцнення фінансового управління та інтеграції у світову цифрову економіку.