ЕТИЧНА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ ТА ЇЇ РОЛЬ У ПОДОЛАННІ КОРУПЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ У ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ

Анотація

Статтю спрямовано на комплексний аналіз етичного виміру професійної відповідальності державного службовця та його значення у протидії корупційним проявам у публічному секторі. На основі узагальнення сучасних теоретичних концепцій і результатів зарубіжних наукових досліджень обґрунтовано взаємозалежність етичних стандартів, рівня професійної компетентності та практик здійснення публічної служби. Особливий акцент зроблено на соціокультурних, нормативно-правових та організаційно-управлінських чинниках, що зумовлюють формування корупційних ризиків, зокрема на специфіці реалізації дискреційних повноважень, явищах «квазікорупційної» неспроможності та інституційній вразливості до зловживань. Доведено, що етична поведінка в системі професійної відповідальності постає не лише як індивідуальна характеристика службовця, а як результат впливу інституційного середовища, організаційної культури, управлінського лідерства, механізмів підзвітності та прозорості. У роботі систематизовано ключові етичні принципи — доброчесність, чесність, політичну нейтральність, підзвітність і професіоналізм — як базові засади функціонування ефективної публічної служби. Проаналізовано сукупність факторів, що формують сприятливе середовище для корупції, серед яких недосконалість правозастосовної практики, суспільна толерантність до корупційних проявів, слабкість внутрішнього контролю та недостатній рівень матеріального стимулювання. Запропоновано інтегрований підхід до запобігання корупції, який передбачає інституційне посилення контрольних механізмів, розвиток професійного людського потенціалу, формування сталої етичної мотивації та впровадження збалансованої системи стимулів і санкцій. Окремо підкреслено значення колективної відповідальності та обґрунтованої вибіркової лояльності як складових етичної екосистеми державної служби. Доведено, що результативна протидія корупції можлива лише за умови узгодження особистісної етичної позиції службовця з ефективними інституційними механізмами забезпечення доброчесності. Окрім цього, у дослідженні визначено роль цифровізації управлінських процесів як інструменту мінімізації суб’єктивного впливу та підвищення об’єктивності прийняття державних рішень.

Сформульовані висновки та рекомендації можуть слугувати підґрунтям для вдосконалення антикорупційних стратегій та модернізації кодексів професійної етики.