ЕТИЧНА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ: ОСОБИСТІСНИЙ ТА ІНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР ДОЛАННЯ КОРУПЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню етичної складової професійної відповідальності державного службовця та її ролі у подоланні корупційних викликів у публічному секторі. На основі аналізу сучасних теоретичних підходів та зарубіжних досліджень розкрито взаємозв’язок між етичними нормами, професійною компетентністю та реальними практиками державної служби. Особливу увагу приділено соціокультурним, правовим та організаційним чинникам, що детермінують корупційну поведінку, включно з феноменами використання дискреційних повноважень, «квазі-корупційної» нездатності та інституційної вразливості до зловживань. У роботі акцентується на тому, що етична поведінка у контексті професійної відповідальності є не лише індивідуальною характеристикою службовця, але й продуктом інституційного середовища, організаційної культури, лідерства, рівня підзвітності та прозорості. Розглядаються ключові етичні принципи (доброчесність, чесність, політична нейтральність, підзвітність і професіоналізм) як підґрунтя ефективної публічної служби. Проаналізовано фактори, що створюють сприятливі умови для корупції, включаючи недосконалість правозастосування, толерантність до корупційних практик, недостатність внутрішнього контролю та низьку матеріальну мотивацію. Запропоновано комплексний підхід до запобігання корупції, який поєднує інституційне зміцнення механізмів контролю, розвиток професійного людського потенціалу, формування етичної мотивації та впровадження системи винагород і покарань. Окремо наголошено на ролі колективної відповідальності та вибіркової лояльності як необхідних елементів етичної екосистеми державної служби. Додатково досліджено вплив цифровізації публічного управління на мінімізацію суб’єктивного фактора при прийнятті рішень, що розглядається як інструмент зміцнення етичної стійкості системи. Виявлено, що стратегічне лідерство та особистий приклад керівництва відіграють вирішальну роль у трансляції цінностей доброчесності на всі рівні організаційної ієрархії. Уточнено зміст поняття «етична інфраструктура», яка охоплює не лише формальні кодекси поведінки, а й неформальні канали комунікації та механізми захисту викривачів. Обґрунтовано, що ефективне подолання корупції можливе лише за умови гармонізації особистісної етичної відповідальності службовця та інституційних механізмів підтримки доброчесності.