ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ НА ЗАСАДАХ БАГАТОРІВНЕВОГО ВРЯДУВАННЯ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження теоретичних та практичних засад забезпечення сталого розвитку територіальних громад в умовах сучасних викликів, зокрема воєнного стану та євроінтеграційних процесів. Автор обґрунтовує, що забезпечення сталого розвитку територій сучасної України реалізується через механізми багаторівневого врядування, яке передбачає перехід від жорсткої вертикальної ієрархії до координаційної моделі взаємодії між державними органами, місцевим самоврядуванням, бізнесом та громадянським суспільством. У роботі виокремлено два ключові підходи до розуміння стабільності, а саме глобальну сталість, що визначається сукупністю показників на рівні громад світу, та забезпечення сталого розвитку як вертикальну систему нормативного, фінансового та методичного супроводу від глобального до місцевого рівня.

В межах дослідження проаналізовано розгалужену систему нормативно-правових актів України, що складають підґрунтя екологічної трансформації та соціально-економічного балансу, включаючи закони про стратегічну екологічну оцінку, державну регіональну політику та національну адаптацію Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року. Особливу увагу приділено трансформації ролі субнаціонального рівня, де територіальна громада постає головним майданчиком для впровадження інновацій. На основі аналізу успішного досвіду Слобожанської, Баранівської, Мереф’янської, Тячівської та Шацької громад визначено спільні детермінанти їхнього успіху, серед яких наявність довгострокових стратегій, активне партнерство з міжнародними інституціями, цифровізація управління та пріоритет енергоефективності.

Запропонований автором алгоритм управління, що поєднує довгострокове планування із залученням мешканців та відповідальним використанням ресурсів, дозволяє громадам трансформувати стратегічні цілі у реальні кроки з покращення якості життя. Наукова новизна роботи полягає в узагальненні та обґрунтуванні моделі ідеальної територіальної громади сталого розвитку. Фундаментом цієї моделі визначено інституційну спроможність та ефективне управління, що базується на принципах прозорості, участі громадян та публічно-приватному партнерстві. В межах запропонованої моделі синхронізовано три вектори розвитку, до яких належать соціальна сталість із фокусом на людиноцентризмі та інклюзії, екологічна сталість через раціональне природокористування і зелену енергетику, а також економічна стійкість шляхом підтримки місцевого підприємництва та впровадження смарт-рішень. Автор доводить, що стратегічне планування в межах багаторівневого врядування є необхідною умовою для відновлення та подальшого сталого розвитку громад у повоєнний період.