ФУНКЦІОНУВАННЯ РОТАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ (англ)

Анотація

У статті досліджується функціонування ротації державних службовців в умовах воєнного стану як механізму підтримки стабільності, адаптивності та безперервності системи державного управління під час криз. Дослідження наголошує, що управління людськими ресурсами залишається ключовим фактором ефективності державної служби, особливо в умовах війни, коли гнучкість, інституційна стійкість та безпека персоналу стають критично важливими для роботи державних інституцій. Автор стверджує, що хоча ротація кадрів визнана на міжнародному рівні ефективним інструментом запобігання корупції, розвитку лідерства та уникнення інституційного застою, в Україні вона залишається недостатньо розвиненою, фрагментарною та непослідовно врегульованою.

У дослідженні розглянуто теоретичні, правові та практичні аспекти механізмів ротації з опорою на законодавчі акти, такі як Закони України про державну службу, про службу в органах місцевого самоврядування та про правовий режим воєнного стану. Автор виявляє, що під час війни процедури ротації набувають дуалістичної природи: з одного боку, вони служать інструментом оновлення персоналу, а з іншого — інструментом антикризового реагування для збереження працездатності державних органів у релокованих або реструктурованих умовах. Статистичні дані за 2015–2025 роки свідчать про різке скорочення загальної кількості ротацій у 5–10 разів порівняно з довоєнним періодом, при цьому територіальна мобільність значно зросла. Переведення в іншу місцевість зросли до 50–60% усіх випадків, що зумовлено переважно ризиками безпеки, релокацією установ та евакуацією персоналу.

На основі опитування 98 державних службовців, які пройшли через ротацію під час воєнного стану, дослідження ідентифікує чотири основні групи причин для таких переміщень, серед яких безпекові фактори щодо евакуації та збереження життя, організаційно-управлінські чинники для заміщення мобілізованих працівників, функціональні потреби для виконання обов'язків на стратегічних посадах, а також соціально-гуманітарні причини, пов'язані з переселенням сімей.

Автор розробляє модель управління ротацією під час воєнного стану, яка інтегрує централізовану стратегічну координацію на національному рівні з гнучким оперативним управлінням на рівні установ. Модель охоплює прогнозування потреб, відбір кандидатів, підтримку адаптації та моніторинг результатів. Також пропонується створення єдиної бази даних ротацій для відстеження ефективності переміщень. Впровадження цієї моделі підвищить стійкість системи державної служби України, забезпечить збалансований розподіл ресурсів та зміцнить довіру до державних інституцій через прозорість та захист добробуту персоналу.