РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: НАУКОВО-ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті проаналізовано науково-прикладні підходи до вивчення соціального капіталу у публічному управлінні. Визначено соціальний капітал як багатовимірну категорію, що охоплює соціальні мережі, норми, довіру та взаємодію між суб’єктами суспільних відносин. Встановлено взаємозв’язок соціального капіталу із соціально-економічним розвитком, ефективністю публічного управління, якістю надання публічних послуг та розвитком територіальних громад. Наголошено на значенні соціального капіталу як ресурсу колективної діяльності, мобілізації суспільства та підвищення інноваційної спроможності публічного сектору. Відзначено багаторівневий характер його формування та відсутність єдиного індикаторів до його вимірювання та оцінювання. Зроблено акцент на ролі інститутів громадянського суспільства у формуванні соціального капіталу через розвиток довіри, горизонтальних і вертикальних зв’язків та громадської участі. Виокремлено структурні компоненти соціального капіталу, зокрема реляційний, структурний та когнітивний виміри, а також основні типи: соціальний капітал, що відображає силу спільнот, міжособистісні відносини і рівень довіри; капітал знань, що включає кращі практики та усталені способи діяльності; інституційний капітал, що характеризує якість системи врядування та взаємодію між установами. Вказано на зв’язок соціального капіталу з інноваційним розвитком, економічним зростанням та підвищенням стійкості громад до кризових явищ. Відзначено особливості трансформації соціального капіталу в умовах воєнного стану в Україні, що проявляються у зміщенні акценту з вертикальної довіри до розвитку горизонтальних зв’язків і неформальних мереж, що сприяє підвищенню соціальної згуртованості, мобілізації ресурсів та здатності громад до самоорганізації.

Зроблено наголос, що соціальний капітал є складним багатовимірним явищем, яке формує основу ефективного публічного управління та розвитку територіальних громад. Встановлено, що відсутність єдиного підходу до його концептуалізації та індикаторного оцінювання ускладнює практичне використання цього ресурсу. Вказано на необхідності подальшого наукового осмислення та практичного впровадження соціального капіталу як інструменту підвищення ефективності управління, забезпечення соціальної згуртованості та стійкості громад у сучасних умовах трансформацій і криз.