МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ТОВАРАМИ ПЕРШОЇ НЕОБХІДНОСТІ

Анотація

В статті доведено, що однією із важливих проблем сьогодення для населення Україні є та залишається актуальною доступність продуктів харчування: товарів, речей і послуг, без яких неможливо обійтися у сучасному побуті, використання яких є вкрай необхідним і потребує вжитку або використання щоденно: вода та хліб, шкарпетки та натільна білизна; а для когось – важливі для життя ліки, інсулін або валідол і тому подібне, тобто товарів першої необхідності. Також наводиться модель управління процесами забезпечення населення такими товарами.

Зокрема зазначено, що зниження рівня життя населення України впродовж останніх п’яти років за найважливішими показниками і невідповідність останніх аналогічним показникам провідних країн світу, про що свідчать результати наукових досліджень (зокрема у продовольчий сфері), збільшення матеріалів і статей відповідного змісту в ЗМІ, а також реальне співвідношення доходів громадян і цін, а відповідно – доступність продуктів харчування, товарів, речей і послуг, без яких неможливо обійтися у сучасному побуті, – все більше турбує населення, обговорюється на різних майданчиках та дає підстави для критичного аналізу чинної системи управління процесами забезпечення населення усім необхідним.

На думку автора, в умовах побудови соціальної країни, що задекларовано основним Законом України, та розпочатих в країні євроінтеграційних процесів зміст споживчого кошику має містити не лише мінімальні набори товарів i послуг, необхідних для задоволення наших першочергових потреб, а і такі товари, ліки та послуги, які дозволятимуть організувати життєдіяльність окремого середньостатистичного громадянина України на рівні життя громадян країн-членів ЄС. Наприклад, на сучасному етапі розвитку людства до нашого повсякденного життя увійшли такі речі, як засоби гігієни та косметики, послуги мобільного зв’язку та інтернету, необхідність відвідування закладів громадського харчування (кафе, ресторанів), відвідування театрів і кіно. І це не є розкішшю – а потребою сучасної людини.

Разом з цим, навіть в умовах мирного часу можуть виникати осередки масового ураження надзвичайного характеру, які призводять до порушення нормальної життєдіяльності населення, загибелі людей, руйнування та знищення матеріальних цінностей тощо. В умовах же особливого періоду, коли функціонування та працездатність більшості підприємств будуть обмеженими або взагалі неможливими, діяльність органів публічної влади щодо задоволення мінімальних потреб населення у товарах першої необхідності (далі – ТПН) набуває першочергового значення.

Отже, забезпечення населення ТПН являє собою складний, багатогранний процес, на меті якого є створення в країні умов, за яких будь-який громадянин, незалежно від місця його проживання, має однакову можливість і доступність до товарів, шо віднесенні до категорії та/або номенклатури ТПН. Така доступність у повсякденному житті забезпечується раціональним співвідношенням доходів громадян і ціновою політикою на ТПН. З огляду на складну структуру змісту ТПН, широке коло виконавців, які залучаються до їх виготовлення, зберігання, утримання і доведення до безпосереднього споживача – громадянина – незалежно від місця його проживання, забезпечення населення ТПН можливо розглядати у різних аспектах, основними з яких на нашу думку є:

по-перше, виробничий аспект – виготовлення, накопичення та утримання певного асортименту ТПН належної якості та кількості;

по-друге, логістичний аспект – створення певної мережі торгових підприємств, установ і організацій для надання послуг з реалізації зазначеної номенклатури товарів, налагодження логістичної системи щодо забезпечення цієї мережі ТПН з метою їх постійної наявності за визначеною номенклатурою, у необхідній кількості та якості, що створюватиме рівні можливості громадянам країни незалежно від місць їх проживання;

по-третє, державно-управлінський аспект – діяльність системи державного управління та її складових щодо виконання політичних, соціально-економічних заходів держави, які спрямовані на організацію цієї діяльності в державі.

У перших двох випадках (аспектах), незважаючи на те, що вони розглядають на перший погляд суто економічні й бізнесові відносини, на наше глибоке переконання, регулювання з боку держави має бути обов’язковим, особливо в умовах ринкової економіки. Справа в тому, що закони ринкової економіки передбачають отримання прибутку, що спонукає виробників до пошуку такої номенклатури товарів, яка б приносила найбільший прибуток. Виробництво ж ТПН – не завжди прибуткова справа, а частіше за все – збиткова. Тобто, не всім виробникам цікаво виробляти ТПН за власним бажанням, без втручання держави, без певних преференцій та стимулювання з її боку.