СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ СУДОВОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

Предметом дослідження даної статті виступають історичні витоки зародження судового управління та адміністрування як особливого виду управлінської діяльності с боку влади, який має свої специфічні ознаки та традиції. Визначаючи значущі етапи історичного розвитку цього виду управління нами було зроблено спробу визначити загальні риси, що були притаманні судовому управлінню та адмініструванню на різних етапах розвитку держави та судової влади зокрема.

Зародження інституту судового управління як складового елементу судової системи в Україні тривало майже півтора століття з моменту становлення судів як окремих установ, відокремлених від інших державних органів. Початок становлення судів як відокремлених державних установ у дореволюційні роки історики та юристи пов’язують із запровадженням європейських стандартів при реформуванні державного апарату.

Ключовим органом суддівського управління та адміністрування нами визначено апарат суду, який мав у різні періоду не тільки відмінну від сучасної форму, але й різні функції та процедуру функціонування/призначення. Так, наприклад, у середині XIX ст. функції апарату суду в сучасному розумінні виконувала канцелярія суду, яка утворювалась в окружних судах, судових палатах та касаційних департаментах Урядового Сенату.

Визначено, що у результаті становлення радянської влади на території сучасної України основні принципи організації роботи працівників суду, завдання, що на них покладалися, визначалися більшою мірою не через призму підвищення ефективності роботи суду, а забезпеченням реалізації єдиної політичної влади. Подальший розвиток судової системи у взаємовідносинах судів та державних органів будувалися на засадах неприхованої безумовної субординації, в силу якої суди підкорялися таким органам, що, безумовно, позбавляло судову владу незалежності та самостійності, а віддітак й безпристрасності у відправленні правосуддя.

Звернувшись до європейського історичного досвіду створення та функціонування структур, подібних до апарату суду в Україні, то їх специфіка почала проявлятися у ХХ ст. Було сформовано два принципових підходи до побудови апаратів судів: або апарат суду виконує виключно організаційне забезпечення діяльності суду (Франція, Швейцарія тощо), або на апарат суду в передбачених законом випадках покладається виконання функцій судді (Німеччина, Австрія та ін.) [21]. Таку тенденцію необхідно враховувати в Україні, особливо з огляду на початок нового етапу судової реформи. Слід обрати подальший варіант розвитку, і помилкою може стати бажання поєднати характерні риси обох підходів розвитку судового апарату.