КЛЮЧОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
DOI:
https://doi.org/10.35432/tisb322024319558Ключові слова:
державно-приватне партнерство, цифровізація, інноваційний розвиток, цифрова трансформація, інвестиції, технологічний прогрес, економічна конкурентоспроможність, державне управлінняАнотація
Метою дослідження є детальна характеристика особливостей формування та реалізації державно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку в умовах посиленої цифровізації. До завдань роботи належить аналіз сучасних тенденцій цифрової трансформації, визначення впливу цифровізації та інноваційних потреб на механізми державно-приватного партнерства, а також оцінка ефективності використання цього партнерства для стимулювання економічного та соціального розвитку. Об'єктом дослідження виступає державно-приватне партнерство як форма співпраці між державними структурами та приватним сектором. Методологія дослідження базується на комплексному підході, включаючи синтез та аналіз наукової літератури, морфологічний аналіз для групування системних засад партнерства, графічні та табличні методи для якісного представлення результатів, а також абстрактно-логічний метод для формування теоретичних узагальнень та висновків. Актуальність теми обумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, які стають ключовим фактором економічного та соціального прогресу, а також необхідністю інтеграції інноваційних рішень для забезпечення конкурентоспроможності країни на глобальному рівні. Державно-приватне партнерство виступає ефективним механізмом об'єднання ресурсів та експертизи державного та приватного секторів, що сприяє швидкому впровадженню новітніх технологій, модернізації інфраструктури та покращенню якості державних послуг. Результати дослідження демонструють, що цифровізація значно покращує комунікацію та координацію між партнерами, оптимізує використання ресурсів та знижує витрати на реалізацію проектів державно-приватного партнерства. Встановлено, що цифрові технології стимулюють інноваційний розвиток, забезпечуючи доступ до передових рішень та сприяючи створенню інноваційних екосистем. Дослідження також висвітлює роль державно-приватного партнерства у вирішенні викликів цифровізації, таких як кібербезпека, цифрова нерівність та стійкість інфраструктури, що підкреслює його значення для створення стійкої та інклюзивної цифрової економіки.
Посилання
Вінник О. М. Технології державно-приватного партнерства (правові аспекти). Демографія та соціальна економіка. 2012. 1 (17). С. 110– 119.
Апаров А. М., Яценко А. В. Державно-приватне партнерство як особлива форма співпраці держави з приватним бізнесом. Зовнішня торгівля : економіка, фінанси, право. 2015. № 4. С. 27-35.
Розгон О.В. Державно-приватне партнерство в інноваційній сфері як інструмент забезпечення інноваційного розвитку. I International Science Conference on Multidisciplinary Research. С. 406-411.
Музиченко А. С., Бержанір А. Л. Державно-приватне партнерство як інститут взаємодії влади та бізнесу. Економічний простір. 2013. № 75. С. 100–108.
Шевченко Б.О. Потенціал державно-приватного партнерства як інструмент антикризових заходів. Економічний вісник Національного гірничого університету. 2009. № 1. С. 17-23.
Даниленко С.М. Державно-приватне партнерство в реалізації та фінансуванні інноваційних проектів. Фінансовий простір. 2014. № 3. С. 41-47.
Воронкова Т.Є., Воронков І.В. Державно-приватне партнерство як інструмент активізації інноваційної діяльності. Науково-технічна інформація. 2014. № 2. С. 28–36.
Розум Г.М. Державно-приватне партнерство як ефективний інструмент реалізації інноваційної політики регіонів. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 20. С. 90–92.
Криничко Л.Р., Криничко Ф.Р., Петрик С.М. Алгоритм реалізації державно-приватного партнерства в сфері охорони здоров‘я. Науковий вісник Ужгородського Університету, 2020. Випуск 2 (56). С.22-28
Мащенко М.А., Кліменко О.М. Визначенння ефективності державно-приватного партнерства. Економічний розвиток і спадщина Семена Кузнеця : матеріали V науково-практичної конференції / тези доповідей, 26–27 листопада 2020 р. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2020. С.94-95.
Дробот І.О. Управління проектами у сфері державно-приватного партнерства в Україні // Проблеми розвитку публічного управління в Україні: матер. наук.-практ. конф. за міжнар. уч. [Б. м. : б. в.], 2016. С. 178.
Криштанович М.Ф., Корупційні ризики в державно-приватному партнерстві: виклики й наслідки. Друкований журнал. Актуальні питання у сучасній науці (Серія «Державне управління»): № 6(24) 2024 - С. 239-247.
Комарницька Г. О. Сутність державно-приватного партнерства та його активізування в умовах розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності. Проблеми економіки. 2019. № 1 (39). C. 46–51
Маісурадзе М. Ю. Нормативно-правове забезпечення державноприватного партнерства в Україні. Економіка та право. 2013. № 3(37). С. 115-123.
Дубок І. П. Державно-приватне партнерство як механізм формування та реалізації культурної політики в Україні : дис. ... канд. держ. упр. : 25.00.02; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. К. 2017. 225 с.
Волощук І. В. Дослідження сутності державно-приватного партнерства та передумов його впровадження в Україні. Економіка і організація управління. 2014. Вип. 3–4. С. 51–55.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).