ЕКОНОМІЧНА АРХІТЕКТУРА ДЕРЖАВИ: КОНЦЕПЦІЇ ТА ЗМІСТ

Анотація

Розуміння економічної архітектури держави та ключової ролі власності на засоби виробництва є надзвичайно важливим для аналізу її функціонування та розвитку. Економічні системи слугують основним теоретичним каркасом для організації господарської діяльності держави, який є базисом, що обумовлює специфіку облаштування системи публічного управління та взаємодії із громадянським суспільством. Власність на засоби виробництва, своєю чергою, є визначальним фактором, що обумовлює характеристики та ефективність функціонування, а відтак, фінансові та інші результати різних економічних систем, які розбудовує певна держава. Результати такої розбудови є показником ефективності і якості управлінської діяльності системи публічного управління в цілому. У статті розглянуто зміст базових концептів економічної архітектури держави: капіталізм, соціалізм, змішані економіки, комунізм, традиційна економіка.

Усі розглянуті в роботі економічні системи ґрунтуються на засобах виробництва та виробничих відносинах, а ефективність функціонування яких повною мірою обумовлена наявністю і співвідношенням форм власності, і в першу чергу на основні ресурси та засоби виробництва: приватної, державної, колективної. Встановлено, що наявність державного регулювання абсолютно не свідчить про баланс між індивідуальними правами та колективним добробутом.

Концепція приватної власності поширюється за межі матеріальних активів, охоплюючи інтелектуальну власність (таку як авторські права та патенти), що підкреслює еволюцію природи приватної власності в сучасних економіках. Власне встановлюється монополія на технології, винаходи, знання та обмежується доступ до них. Теза про те, що той, хто володіє технологіями й знаннями той володарює світом є беззаперечною.

 Доводиться, що механізм держави забезпечує можливість провладним елітам застосовувати силові та правозахисні інститути (суди, правоохоронні органи, антимонопольні структури), які намагаються забезпечувати в системі ринкових відносин чесну конкуренцію, недоторканність майна, вирішення економічних спорів, що певною мірою суперечить ідеологічним концептам капіталізму, а відтак і сутності приватної власності: володіти та перемагати конкурентів у будь-який доступний спосіб, відбирати, перерозподіляти, захищати, накопичувати власність використовуючи усі доступні засоби, і в першу чергу сам механізм держави через різноманітні процедури «демократичного врядування». Переваги та недоліки кожної форми власності не є абсолютними й можуть залежати від конкретного контексту, галузі та регуляторного середовища.