МІСЦЕ ПРАВОВЛАДДЯ В СИСТЕМІ ПРИНЦИПІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ВИМІР

Анотація

У статті розглядається правовладдя як концептуальний фундамент системи принципів публічного управління, що визначає межі, характер і якість управлінської діяльності. Аргументується, що правовладдя виходить за межі нормативістського підходу, оскільки ґрунтується на визнанні природності та невідчужуваності людських прав, які існують незалежно від позитивного регулювання. У межах дослідження окреслюється трикомпонентна структура правовладдя – онтологічна, інституційна та процедурна – яка визначає стандарти формування та ухвалення управлінських рішень. Відзначено, що правовладдя не є одним із принципів, а становить рамкову категорію, всередині якої функціонує вся система принципів публічного управління, тоді як пропорційність, обґрунтованість, неупередженість, підзвітність і належне врядування є формами його практичної реалізації.

Особливу увагу приділено проблемі дискреційних повноважень. Обґрунтовано, що дискреція не може розглядатися як автономна свобода розсуду, а повинна функціонувати в межах змістовних вимог правовладдя, які забезпечують раціональність, добросовісність і перевірюваність управлінських рішень. Запропоновано концептуальну модель «дискреції під правовладдям», яка включає матеріальні, процедурні та інституційні межі ухвалення рішень. Досліджено специфіку функціонування правовладдя в умовах надзвичайних правових режимів, зокрема під час воєнного стану, де воно виконує стабілізаційну та захисну функції, встановлюючи допустимі межі втручання держави у сферу людських прав. Наголошено, що екстраординарні повноваження не знімають вимоги діяти в межах права, а навпаки – роблять цю вимогу важливою для стабільності правопорядку, захисту людських прав і збереження демократичної легітимності влади.

Окреслено взаємозв’язок правовладдя та належного врядування, яке забезпечує операціоналізацію вимог правовладдя на рівні щоденної управлінської практики. Проаналізовано вплив цифровізації, автоматизованих систем прийняття рішень та алгоритмічних технологій на реалізацію правовладдя, акцентуючи на необхідності забезпечення прозорості, підзвітності та недискримінаційності цифрових рішень.

Зроблено висновок, що правовладдя формує концептуальний простір, у межах якого реалізуються всі інші принципи публічного управління, визначаючи їхній зміст і забезпечуючи легітимність та орієнтацію на людські права.