ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ТА НАРОДОВЛАДДЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ІННОВАЦІЙНІ ОСВІТНІ СТРАТЕГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКИХ КАДРІВ

Анотація

Здійснено комплексний аналіз трансформації публічного управління під впливом глобалізаційних викликів та інтенсивних процесів цифрової інтеграції. Обґрунтовано, що в сучасних умовах народовладдя трансформується з теоретичного політичного принципу у стратегічний прикладний інструмент забезпечення легітимності та стійкості державної системи. Особливу увагу приділено критичному аналізу динаміки правового регулювання в Україні за період 2021–2025 років, зокрема впровадженню інститутів всеукраїнського референдуму, модернізації загальної адміністративної процедури та легалізації механізмів обов’язкових публічних консультацій і залучення громадськості на рівні місцевого самоврядування. Виявлено ключові правові колізії, що перешкоджають повній імплементації інструментів цифрової демократії, та запропоновано шляхи їх подолання через гармонізацію національних норм із міжнародними стандартами «належного врядування».

Доведено, що успішна реалізація новітнього законодавства про народовладдя та цифрову участь громадян критично залежить від системної зміни підходів до професійної підготовки управлінських кадрів. Сформульовано концептуальні параметри інноваційних освітніх стратегій у галузі 281 «Публічне управління та адміністрування», які базуються на компетентнісному підході, принципах безперервного навчання та використанні симуляційних технологій у навчальному процесі. Акцентовано на необхідності пріоритетного формування у публічних службовців навичок медіації конфліктів, фасилітації суспільного діалогу та стратегічного менеджменту участі. Запропоновано авторську модель синергії права, освіти та народовладдя як фундаментальної основи для розбудови людиноцентричної та сервісно-орієнтованої держави в умовах глобальної нестабільності.

Окреслену модель деліберативної взаємодії держави та суспільства розглянуто крізь призму мінімізації корупційних ризиків та підвищення рівня взаємної довіри. Запропоновані освітньо-правові трансформації покликані не лише адаптувати систему адміністрування до сучасних криз, а й створити дієве підґрунтя для євроінтеграційного поступу країни. Практична цінність дослідження полягає у розробці конкретних рекомендацій для нормативного забезпечення процесів е-демократії. Перспективи подальших наукових розвідок у цьому напрямі пов’язані з оцінкою ефективності впровадження систем штучного інтелекту в алгоритми прийняття державних рішень. У підсумку, інтеграція правових та освітніх новацій визначена ключовим вектором формування нової політико-управлінської культури в Україні.