МЕХАНІЗМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ВЕТЕРАНСЬКОЮ ПОЛІТИКОЮ В КОНТЕКСТІ ЗМІЦНЕННЯ НАРОДОВЛАДДЯ НА РІВНІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Анотація

Актуальність статті зумовлена формуванням в Україні безпрецедентної за масштабами ветеранської спільноти. За прогнозами Міністерства у справах ветеранів, після завершення бойових дій кількість ветеранів, членів їхніх сімей та родин загиблих може досягти 4–5 млн осіб. Такий демографічний зсув створює нагальну потребу у модернізації системи публічного управління, орієнтованої на перехід від пасивної моделі соціальних пільг, закріпленої ще у 1993 році, до активної моделі реінтеграції та людиноцентричності. Особливого значення зазначена проблема набуває у зв’язку з прийняттям у травні 2024 року Закону України № 3703-IX «Про зміцнення народовладдя на рівні місцевого самоврядування», який розширює форми участі мешканців, зокрема ветеранів та внутрішньо переміщених осіб, у процесах ухвалення управлінських рішень, контролю за бюджетними ресурсами та формуванні стратегій розвитку територій. Запровадження механізмів народовладдя дозволяє ветеранам виступати не лише як отримувачі соціальних послуг, а й як активні суб’єкти публічного управління, що є критично важливим для легітимізації реформ та відновлення довіри до інституцій влади в умовах воєнного стану.

Реінтеграція ветеранів безпосередньо пов’язана зі спроможністю територіальних громад, адже їхня стійкість визначається рівнем розвитку людського капіталу. Успішна реінтеграція ветеранської спільноти виступає фундаментальним чинником резилієнтності громади через низку механізмів. По-перше, економічний розвиток забезпечується завдяки підтримці ветеранів у започаткуванні підприємницької діяльності, що сприяє створенню нових робочих місць і наповненню місцевих бюджетів, посилюючи фінансову автономію територій. По-друге, соціальна згуртованість досягається шляхом активної участі захисників у місцевому самоврядуванні (координаційні ради, громадські слухання), що запобігає їхній маргіналізації та соціальній ізоляції, мінімізуючи ризики внутрішніх конфліктів. По-третє, безпековий та гуманітарний вимір реалізується через використання досвіду ветеранів у кризовому управлінні, логістиці та наданні домедичної допомоги, що є цінним ресурсом для створення добровільних пожежних дружин, пластунських осередків та молодіжних менторських програм, спрямованих на підвищення рівня безпеки населення.

Публічне управління, побудоване на засадах народовладдя, здатне трансформувати драматичний бойовий досвід захисників у нові сенси розвитку територій. Водночас неефективна політика реінтеграції створює ризики бюрократичного тиску, зростання соціальної напруги та втрати потенціалу найбільш працездатної частини населення, що може мати довгострокові негативні наслідки для стійкості українського суспільства.